Справа № 2-221/06

Хроніка судової війни, програної МАУПом.

Почала цю війну МАУП. Ось лише стислий виклад sine ira et studio судових справ, які я вів в різних судах проти МАУП.


21.06.2004 р. Голосіївський районний суд рішенням 2-5682/4 відмовив МАУПу у задоволенні позову до професора О. Гараня, АТЗТ „УНТК” (канал „Інтер”), МГО „Інтерньюз-Україна”. Апеляційний суд Києва 06.12.2004 р. також відмовив у задоволенні позовних вимог до мого довірителя Олексія Гараня. Рішення набрало законної сили, тепер кожен має право повторити слідом за Олексієм Васильовичем: „МАУП відома своїми антисемітськими публікаціями, конференціями та іншими заходами”.


Цікаво, що МАУП вдався до прямої брехні щодо цієї справи.  У своїй газеті „Персонал плюс” № 30 за 2005 рік з накладом 77000 примірників вони написали, що адвокат Якубенко „аж ніякий не професіонал – з ганьбою програв справу із захисту відомого юдофіла професора Гараня юному юристу МАУП”. Довелося вже мені особисто захищати свою честь та ділову репутацію.


7 жовтня 2005 р. Голосіївський суд рішенням № 2-5142/8 підтвердив, що МАУП поширив про мене недостовірну інформацію. Апеляційний суд Києва 08.02.2006 р. залишив рішення без змін. МАУП, до речі, за рішенням суду досі винен мені 8,5 грн. судових витрат.
В тій же публікації „Персонал плюс” була поширена чергова маячня про зв’язок із сіоністами Харківської правозахисної  групи загалом та співголови ХПГ Євгенія Захарова зокрема. Їхній позов після багатьох неявок відповідача Голосіївський районний суд нарешті задовольнив 12 квітня цього року. Суд зобов’язав і МАУП, і партнерську „фірму” „Антинаклепницька ліга України” спростувати поширену інформацію. До речі, так звану Лігу також представляють у судах юристи МАУП.


13 травня 2005 року Печерський суд рішенням № 2-1093/05 частково задовольнив позов МАУП до Йосифа Зісельса та АТЗТ „УНТК” (канал „Інтер”). Було визнано недостовірною інформацію „Следующим шагом должен біть процес спротив журнала „Персонал” и против газеты «Идеалист» и других СМИ, которые разжигают ксенофобию, шовинизм и антисемитизм». Такої ж думки був і апеляційний суд Києва, але не без моєї допомоги було викрито спробу МАУП трошки розбагатіти на дурняк. Інтереси МАУП у цій справі представляв адвокат Омелян І.В., якому за угодою було перераховано 1500 грн.. Ці гроші МАУП вимагав відшкодувати за рахунок відповідачів. Загалом це досить поширений прийом, якщо позивач не хоче чи не може доводити завдання моральної шкоди. Та апеляційний суд 23.03.2006 р. у своїй ухвалі зазначив, що Омелян є керівником департаменту договірно-правової роботи МАУП, і представляти в судах академію він і так зобов’язаний за посадовою інструкцією.


У відповідь мною було подано низку позовів від імені Й. Зісельса.
9 лютого 2006 року рішенням № 2-4750/8 Голосіївский райсуд задовольнив позов Зісельса до МАУП і її президента Г. Щокіна, які оббрехали позивача в тій газеті „Персонал плюс” та журналі „Персонал”. Нині справа переглядається тим же судом, оскільки до відповідальності було притягнуто лише Щокіна, тоді як серед авторів брехливої статті значаться ще кілька його поплічників.


23 лютого 2006 р. Шевченківський районний суд Києва рішенням 2-126/06 задовольнив ще один позов, зобов’язавши МАУП спростувати поширену вже в „Українській газеті плюс” інформацію про причетність Й. Зісельса до кримінальних злочинів і „комуно-тоталітарних режимів”.
12 квітня цього року Голосіївський районний суд задовольнив черговий позов до МАУП та Г. Щокіна, який у своїй книзі „За кого ж голосувати? Спроба відвертої відповіді” без суду й слідства звинуватив Й. Зісельса у скоєнні найфантастичніших злочинів.  


Контратаки МАУП важко назвати вдалими. 25 квітня 2006 р. Печерський суд Києва рішенням № 2-221/06 відмовив МАУПу у задоволенні позову до Й. Зісельса, Асоціації єврейських організацій та общин України, редактора газети „Хадашот” Т. Литовченка. Суд вирішив, що обґрунтовано критикуючи антисемітську діяльність МАУП, Зісельс скористався своїм правом на свободу думки і слова.


Той же суд 20 лютого ц.р. задовольнив моє клопотання у справі 2-655/06, повернувши МАУПу без розгляду їхню позовну заяву до Мирослава Поповича, Юрія Шаповала, Станіслава Кульчицького та інших авторів заяви української інтелігенції проти ксенофобії, з яких МАУП вимагав 85 000 грн. моральної шкоди.

Таким чином, з 9 „моїх” справ  проти МАУП академія частково виграла лише одну. На своїх сайтах МАУП неодноразово пишався перемогами в судах над структурами, близькими до В. Рабіновича.

Але, по-перше, після маупівської дезінформації про справу О. Гараня я вже сумніваюся, що це правда. По-друге, якщо це і правда, ці справи розглядалися в Печерському суді. Як видно з викладеного вище, я теж мав певні проблеми в цьому суді. Я не маю фактів на підтвердження заангажованості цього суду певною політичною силою, яка на минулих виборах набрала 1%. Достойменно відомо лише, що одна зі структур у складі МАУП носить ім’я Л. Кравчука, а дружина Леоніда Макаровича значиться серед засновників МАУП (разом з деякими знаковими постатями з Мінфіну та МЗС).

Вячеслав Якубенко, адвокат, к.ю.н


Новости
Контакт