"На правах рекламы"

("Форум Наций", 01-2004)

"На правах реклами"

28 січня Шевченківський районний суд м. Києва виніс рішення про закриття газети "Сільські вісті" за позовом Єврейського антифашистського комітету.
Народний депутат Рудьковський, коментуючи цю подію, висловився так: "звинувачення базувалося на засудженні двох статей професора МАУП В. Яременка з проблем єврейства в Україні (підкреслено мною - Т.Х.)".


Представник Соціалістичної партії вважає таке рішення "політичним замовленням з боку президентської адміністрації" і наголосив, що "не варто використовувати публікації на рекламних умовах для закриття популярних газет". У заяві Соцпартії зазначається, що це "продуманий ход Адміністрації президента, щоб створити сум'яття у суспільстві, розпалити міжетнічну ворожнечу, а потім сказати, що єдиним гарантом стабільності є Леонід Кучма".


Це, так би мовити, перша реакція на рішення суду. Але почалася ця історія вже досить давно і пов'язана вона насамперед з публікаціями у журналі МАУП "Персонал" і газеті "Персонал-плюс". Існує така специфічна категорія громадян. Вона схожа на колишнього бухгалтера М. Тетенова, що випускав в еміґрації профашистський журнал, який мав на меті створення "антисіоністського і антимасонського фронту".

Невігластво, патологічний антисемітизм, очевидно небезкорисного штибу, фрондерство, що ґрунтується, цілком ймовірно, на впевненості у підтримці відомих в Україні політиків, які входять до складу наглядової ради. Це - МАУП і його видання. І не лише вони. В двох магазинах київських академічної книги, не кажучи вже про "патріотичні розкладки" на майдані Незалежності, можна побачити безліч сміття, яке порядні люди не беруть в руки, а тим більше не носять в дім.


Все це можна було б зупинити, аби серед верстви, яку сьогодні називають національною "елітою", існували б справжні не заангажовані моральні авторитети. Сергій Довлатов в листах до Г. Владимова писав, що "люди справді моральні добре знають, яких непарадних, щоденних, малоестетичних зусиль коштує ця сама моральність".


Але за їх відсутності справу протистояння антисемітизму "приватизувало" вузьке коло "єврейських діячів", які зробили це своєю головною "спеціальністю"


Вонимають конкретну роботу - "боротьбу за правду", готують грандіозні проекти проведення в Україні антифашистських конгресів і шукають прояви антисемітизму скрізь, навіть у боротьбі громадськості за достойне увічнення пам'яті жертв Бабиного Яру.


Усе це відбувається на тлі життя пересічних громадян, чиї основні зусилля зведено до фізичного виживання, в країні, що, слава Богу, досі не мала жодного кривавого міжнаціонального конфлікту, проте й не досягла декларованого верховенства права.


Зусиллями перших і других ситуація стає загрозливою тому, що формується негативний імідж країни і образ її ворога, яким обрано євреїв.


Не євреї повинні боротися з антисемітизмом. Йому має протистояти моральний клімат в країні, який визначається можливостями громадянського суспільства, чесністю влади і опозиційністю опозиції, пріоритетами і чеснотами співвітчизників, їхнім спільним бажанням будувати цивілізоване життя, а не виправдовувати своє невміння, недолугість, нереалізованість, зрештою всі свої негаразди, чиїмись підступами.

Тоді опозиційна партія ніколи не дозволить собі друкувати подібні матеріали "на правах реклами", розуміючи, що вони розпалюють міжнаціональну ворожнечу, а опозиційний лідер не побачить в цьому лише бажання влади позбавити громадян "чесної і правдивої інформації", не засуджуючи суті надрукованого матеріалу, чесний громадянин, а тим більше політик, не дозволить собі бути зв'язаним з моральним сміттям, а влада ставитиметься до всіх суб'єктів політичного життя із однаковою принциповістю, що ґрунтується на дотриманні норм закону.
Якщо все це для нас утопія, якщо ми не здатні до такого, то цивілізований світ ніколи не захоче бачити нас своїми партнерами.


Новости
Контакт