Антисемитские публикации в периодических изданиях Украины 2011 года

В 2011 году поле антисемитских печатных изданий еще более сузилось. Закончила свое существование газета «Сота Свободи», в течение восьми предыдущих  лет последовательно и агрессивно насаждавшая в умах своих немногочисленных читателей заплесневелые антисемитские воззрения времен интегрального национализма приправленные витийствами «волхвов» лубочной «рідної віри».

Впрочем, уменьшение числа печатных изданий, пропагандирующих антисемитизм, вовсе не означает реального сокращения проявлений антисемитизма в информационном пространстве Украины. Антисемитизм печатных СМИ сегодня с лихвой превосходят социальные сети. Подобный уход из легко контролируемой сферы печатных СМИ в относительно безопасное киберпространство позволяет авторам бывших печатных изданий уже без оглядки вести антисемитскую пропаганду, что подтверждают многочисленные сайты с размещенными там материалами авторов газет, уже свернувших свою деятельность.

Основной целью мониторинга является определение количественных показателей проявлений антисемитизма в печатных изданиях Украины, фиксация динамики  антисемитизма во времени (росте, подъеме или спаде), а также выявление содержательных особенностей антисемитских публикаций.

Настоящим мониторингом анализировались, прежде всего, издания, для которых антисемитизм является существенным и постоянным фактором пропаганды, а также пресса, в которой ранее отмечались материалы антисемитского толка. Все они зарегистрированы Государственным Комитетом информационной политики, телевидения и радиовещания, входят в «Каталог периодических изданий» и распространяются по всей территории страны.

Издания, не вошедшие в «Каталог», не анализировались мониторингом в силу их крайне ограниченного распространения. За пределами мониторинга осталась и немногочисленная книжная продукция антисемитского толка, выход и распространение которой трудно поддается учету, ввиду внесистемности этого процесса. Основной массив подобных произведений представляет собой переиздания «классиков» антисемитизма, поступающих в Украину, в основном, из России. Но есть среди них и труды доморощенных антисемитов. (1) И те и другие можно встретить на прилавках книжных раскладок и магазинов почти во всех городах страны.

Не претендуя на полноту данных о состоянии антисемитской пропаганды в печатных СМИ по стране в целом, мониторинг, тем не менее, позволяет составить достаточно полное представление о масштабах антисемитской риторики в наиболее тиражных изданиях, вошедших в «Каталог периодических изданий» и, следовательно, имеющих наибольшее число пользователей.

В 2011 году мониторингом не выявлено ни одной антисемитской публикации на страницах ведущих крупнотиражных периодических изданий, что в предыдущие годы время от времени случалось. Основными продуцентами антисемитской риторики в 2011 году были две маргинальные газеты, претендующие на общегосударственный статус: «За вільну Україну плюс» (Федерація патріотичних видань України, Видавничий дім «Персонал») и «Інформаційний бюлетень» (Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик).

Издания

К-во антисемитских публикаций за 2011 год

«За вільну Україну плюс»

14

«Інформаційний бюлетень»

4

Всего

18

Данные мониторинга 2011 года свидетельствуют о том, что тенденция к сокращению антисемитских публикаций, наметившаяся в 2008 году и продолжающаяся до сего времени, приобрела устойчивый характер. Это наглядно демонстрирует приведенная ниже таблица количественных показателей антисемитских материалов в печатных СМИ Украины за последние четыре года.

Динамика антисемитских публикаций за 2008-2011 г.г.

2008

2009

2010

2011

50

46

25

18

Впрочем, сокращение количества антисемитских публикаций произошло в основном за счет уменьшения числа изданий, продуцирующих антисемитизм (в 2008-ом году таких газет было 5, в 2009-2010 – 3, в 2011-ом году – 2). В изданиях, продолжающих действовать и сегодня, показатели антисемитской риторики, снизившиеся в первые два года, в последующие (2010-2911 гг.) существенно не изменились.
.

 

Издания

«За вільну Україну плюс»
«Інформаційний бюлетень»

Всего

2008 год

2009 год

2010 год

2011

«За вільну Україну плюс»

25

16

11

14

«Інформаційний бюлетень»

7

5

3

4

Всего

32

21

14

18

Еженедельник «За вільну Україну плюс» является сегодня основным источником антисемитской пропаганды в печатных СМИ Украины. Как уже отмечалось ранее, «ЗВУ плюс», наряду с традиционным антисемитизмом активно использует идеи «нового антисемитизма», сделав Израиль постоянной мишенью своих атак. По-прежнему одна из полос «ЗВУ плюс», озаглавленная как «Сторінка семіта», заполнена подборкой сообщений о мнимых и подлинных неблаговидных фактах израильской действительности, почерпнутых в основном из криминальных хроник и бульварной прессы, специализирующейся на слухах, дутых сенсациях, сплетнях. В них сообщается о политических скандалах, всевозможных аферах, воровстве, насилии пр. (источник, как правило, либо не сообщается, что дает возможность в нужном ключе описывать событие, либо это информационные агентства известные своим предвзятым отношением к Израилю). Здесь же публикуются «пророчества» о близком конце Израиля таких персон как Ахмадинежад и прочих ненавистников евреев и еврейского государства. Подобные высказывания «ЗВУ плюс» всегда с готовностью публикует. В качестве примера можно привести следующее сообщение: «Відомий латвійський адвокат Андріс Грутупс вважає, що Латвія має право вимагати від Ізраїлю і США компенсацій за «участь жидовинів в радянських репресіях». Значна кількість латвійських жидовинів у 1941 році брала участь у репресивних діях радянської влади, тому Латвія має право вимагати від Ізраїлю і США компенсацій, заявив телеканалу LTV відомий місцевий адвокат Андріс Грутупс. Таким чином він прокоментував можливість виплат жидівській громаді країни компенсацій за втрачене майно… Яка різниця – вбити людину в газовій камері чи викинути на безлюдному острові за полярним колом, де вона загине? Думаю жодної різниці», сказав Грутупс («Жидовини нас депортували, тепер нехай платять…», «ЗВУ плюс», № 5, 2011).
К примерам такого рода можно отнести и высказывание Генри Киссинджера, приведенное в заметке под красноречивым заголовком «Самокритичний інтелектуал. Кісінджер про жидовинів: «самозакохані виродки, які піклуються лише про себе» («ЗВУ плюс», № 46, 2011).*

Из номера в номер «Сторінка семіта» наполняется сюжетами, в которых израильтяне насилуют детей, развращают женщин, представлены как коррумпированные политики и чиновники, жестокосердные солдафоны, блудливые служители культа. Вот лишь несколько примеров таких сообщений, названия которых красноречиво говорят о методе отбора сюжетов редакцией «ЗВУ плюс» для «Сторінки семіта»:
«Головний рабин Ізраїлю зловживає владою» («ЗВУ плюс», № 2, 2011).
«Четверо ортодоксів ґвалтували 13-річного підлітка» («ЗВУ плюс», № 2, 2011).
«Гоям – наше жидонайн!»  («ЗВУ плюс», № 2, 2011).
«Рабин Стіни Плачу постане перед судом за секс з неповнолітніми?» («ЗВУ плюс», № 3, 2011).
«Четверо ортодоксів викрали сувої Тори на 1 млн. євро з міланської синагоги» («ЗВУ плюс», № 6, 2011).
 «Ахмадінеджад чекає зникнення Ізраїлю з мапи Близького Сходу» («ЗВУ плюс», № 6, 2011).
Рабин Хапута тричі зґвалтував 13-річну школярку («ЗВУ плюс», № 22, 2011).
«Юдодержава нажилася на смерті осіб, які пережили Голокост» («ЗВУ плюс», № 24, 2011).
«Заарештували банду педофілів-ортодоксів» («ЗВУ плюс», № 31, 2011).
«Шахрайство в «Менора мівтахім»: ген директор скупував акції за хабарі» («ЗВУ плюс», № 31, 2011).
 «Їсти власні екскременти змушував жінок і дітей бреславський хасид» («ЗВУ плюс», № 31, 2011).
«Жидопілоти помилково закатрупили п’ятьох єгипетських поліцейських» («ЗВУ плюс», № 33, 2011).
«Жидоюнак обікрав працівників ядерного реактора в Дімоні» («ЗВУ плюс», № 34, 2011).
«Кілер ізраїльської мафії організував банду в Ріо-де-Жанейро» («ЗВУ плюс», № 46, 2011).
«Жидовин плюнув на вчительку і побив її» («ЗВУ плюс», № 47, 2011).

Все эти специфически отобранные информационные сообщения представляют собой искусную смесь правды и лжи. Как правило, в этих сообщениях нет прямых обвинений в адрес евреев, Израиля, нет очевидной антисемитской риторики. Формальных оснований классифицировать подобные материалы в качестве антисемитских нет (за исключением случаев, где явно обозначена антисемитская позиция издания, выраженная в комментариях редакции). И мониторингом они не отнесены к их числу. Но собранные вместе они как в кривом зеркале создают у неискушенного читателя извращенную картину действительности - представляют Израиль и евреев в искаженном нелицеприятном виде, противопоставляют их прочим народам и государствам и, таким образом, формируют у читателя образ «государства-изгоя». Цель такого приема очевидна. Это - «демонизация Израиля».
Для усиления пропагандистского воздействия на читателя «ЗВУ плюс» периодически использует дезинформационные заголовки, не выявляющие суть информационного сообщения. Например, интервью с Б.Березовским, перепечатанным из газеты «Сегодня», «ЗВУ плюс» подает под шапкой «На поличку гоївським революціонерам» и с измененным названием: «Помаранчева революція: юдеєць з Лондона дав $45 млн. двом юдейцям з Києва?». «Юдейцями з Києва» газета называет Д.Жванию и А.Третьякова, фотографии которых размещены под заголовком статьи («ЗВУ плюс», № 27, 2011).
Таких примеров немало. Внетекстуальные заглавия «Сторінки семіта» являют собой прямое искажение, подтасовку содержащихся в тексте фактов, что препятствует адекватному их восприятию. Как правило, названия этих сообщений составлены в иронично-издевательском ключе и, тем самым, «с порога» предвзято настраивают читателя на негативное восприятие материала.

«ЗВУ плюс» из года в год настойчиво подпитывает известный антисемитский миф о том, что нацистское руководство Германии чуть ли не в большинстве своем состояло из крипто-евреев. Для этого используются откровенный подлог, когда в текстах перепечатываемых из других изданий делаются правки, искажающие смысл и достоверность изложенной в подлиннике информации, вводятся специальные подзаголовки, ориентирующие читателя в нужном редакции направлении, вносятся в тексты редакционные ссылки пр. Так, например, в материале «Про що шкодував Ейхман», взятом редакцией «ЗВУ плюс» из интернет-издания jewish.ru, обнаруживается откровенный подлог: фраза из оригинала «…стало известно о захвате нацистского преступника Адольфа Эйхмана» подается в «ЗВУ плюс» следующим образом: «…стало відомо про захоплення нацистського злочинця жидовина Адольфа Ейхмана». Сама статья помещена в газете под рубрикой «Любімося як жиди?» («ЗВУ плюс», № 14, 2011). В материале «Сионизм и нацизм» («ЗВУ плюс», № 16, 2011) встречаем: «Главный нацистский теоретик Альфред Розенберг (мабуть, також не гуцул – ред.)… (Во всех этих случаях к редакции «ЗВУ плюс», не только не дающей исходных данных источника информации, но и искажающей смысл сообщения вполне уместно применить экономические санкции).

Информационные сообщения «Сторінки семіта», как правило, сопровождаются глумливыми «шапками» и подзаголовками. Такими, например, как «А шо ви хатєлі?!» - к сообщению под названием «Праведні труди» Клоцманів-Давідсонів» («ЗВУ плюс», № 28) или к сообщению под названием «В США заарештували чергового рабина-шахрая» («ЗВУ плюс», № 34); «Моя обрізана Америко…» - к сообщениям о евреях США; «Юдобридня» - к таким сообщениям как «Батько з синами дванадцять років ґвалтували рідну доньку і сестру» («ЗВУ плюс», № 32) или «Ізраїль: батьки 4-місячного хлопчика зламали синові череп, ребра і кінцівки» («ЗВУ плюс», № 33); под рубрикой «Новини боротьби за мир…»  публикуется материал под названием «Нові теплові пастки для вертольотів Cobra» («ЗВУ плюс», № 4, 2011); под рубрикой «Екзамени у «богообраних» публикуется заметка под названием: «Дві жидівчинки заплювали вчительку» («ЗВУ плюс», № 26, 2011); подрубрика «Вай!» сопровождает ряд материалов, например, таких: «Чотирилітнє жиденя зламало носа виховательці дитсадка» («ЗВУ плюс», № 7, 2011).

Нередко текст информации содержит редакторские ремарки и комментарии антисемитского толка большей или меньшей степени агрессивности. Например, в заметке под названием «Бабки і почуття. Жидівський колекціонер виставив на продаж прес-пап?є Гітлера» читаем следующее умозаключение редакции, выделенное, как всегда в таких случаях, жирным шрифтом: «Гадаємо, антиквар-жидовин має рацію: для його однокрівців бабки завжди власне й були найвищою політикою»   («ЗВУ плюс», № 7, 2011). В заметке под названием «Подвиги» різуна Гельмана» сообщается: «Поліція Нью-Йорка затримала 23-річного Максима Гельмана, якого підозрюють у вбивстві вітчима, своєї колишньої подруги, її матері і випадкового пішохода..». В конце публикации следует комментарий редакции: «Цікаво, що жидівськи сайти подали цю інформацію під заголовком «В Нью-Йорку за вбивство 4 осіб затримали вихідця з України», одностайно вирішивши таким чином скористатись нагодою, щоб зайвий раз нагадати нам, гоям, про своє прагнення ткнути нас писком у лайно – так, гейби у них свого лайна бракує. Втім, не повідомляється, до якої ж етнічної групи усе-таки належить добродій Гельман – бойків, лемків чи, може, гуцулів…» («ЗВУ плюс», № 6, 2011).

В заметке под названием «Як закон США захищає жадовинів» редакция «ЗВУ плюс»,  перечислив ряд положений  «Закона об учете актов глобального антисемитизма», сопровождает их выдержкой из издания «Аратта»: «Від «Аратти». Цікаво, а чому саме жидовини отримали такі привілеї? Чому не представники інших націй або етносів, - наприклад, - чому не корінне населення Американського континенту – індіанці? Або ті ж палестинці, які до часу утворення держави Ізраїль нікому не заважали і до травня 1948 року навіть гадки не мали про якийсь там тероризм? Дивна вона якась ота американська демократія, вибіркова…» («Як закон США захищає жадовинів», «ЗВУ плюс», № 7, 2011).

В информации под заголовком «Антисеміту» Вагнеру – ні! В Ізраїлі. А в Німеччині – так! Ізраїльські музиканти стали сенсацією фестивалю» речь идет об участии израильского камерного оркестра в юбилейном сотом Вагнеровском фестивале: «Ізраїль упродовж десятиріч бойкотував улюбленого композитора Гітлера. Вагнер був «одним з родоначальників сучасного антисемітизму» (вай! – ред.), а в роки нацизму фестиваль в Байройті перебував під заступництвом фюрера, який підтримував дружні відносини з сім?єю композитора. Напередодні виступу перед центром сценічних мистецтв у Тель-Авіві відбулася маніфестація супротивників виконання творів Вагнера. Вони нагадали, що його спадщина – частина світогляду, який зробив можливим убивство шести мільйонів юдеїв у роки Другої світової війни (деякі навіть жидівські автори називають у рази меншу цифру – ред.)» («ЗВУ плюс», № 30, 2011).

Редакция «ЗВУ плюс» настойчиво внедряет вместо общепринятого этнонима «еврей», уничижительное «жид», «жидовин» пр. В текстах авторских публикаций после слова «еврей» постоянно в скобках следует примечание – «(жидовин – ред.)». Например, «Мені масово надходять листи від євреїв (жидовинів – ред.), росіян з усіх куточків світу» («Василь Шкляр, «Українофоби знайшли в моєму романі навіть «порнографію», «ЗВУ плюс», № 10, 2011).
Отстаивая правомерность использования слова «жид» как подлинно украинского, редакция «ЗВУ плюс» в то же время всячески педалирует негативный эмоциональный оттенок этого выражения и сознательно применяет его во всевозможных «неологизмах» оскорбительного и уничижительного свойства, например, «жидодержава», «жидокраїна», «жидостолиця», «жидовійсько», «жидопілоти», «жидодівчинка» и пр. и пр.

Но «Сторінкою семіта» «ЗВУ плюс» не исчерпывает свое пристрастие к «еврейской теме». Есть здесь и рубрика «еврейских анекдотов» под названием «Усміхнімося з тетою Сарою…», зачастую представляющих собой пошлые и оскорбительные «шутки» юдофобского свойства. «Еврейская тема» постоянно используется «ЗВУ плюс» даже в подписной рекламе газеты. Нередко она подается на фоне фотографий, изображающих евреев, чаще всего, служителей религиозного культа. Например, на фото танцующего хасида читаем: «Оголошено передплату на наступний рік… Радість читачів годі передати». Здесь же расположен и подписной индекс газеты («ЗВУ плюс», № 42, 2011); фото бегущих учеников иешивы сопровождается надписью «По свіжу пресу!» («ЗВУ плюс», № 7, 2011); еще на одном газетном баннере с изображением мальчиков-хасидов – «Десь би свіжий номер роздобути!» («ЗВУ плюс», № 43, 2011);  на бегущих хасидах - «До бібліотеки по свіжу пресу?» (ЗВУ плюс», № 27, 2011) и т.п.
Основной же массив недвусмысленных, откровенно антисемитских текстов можно встретить практически в каждом из тематических разделов издания.

Антисемитизм настолько актуален для «ЗВУ плюс», что его проявления можно встретить, практически, на каждой из 16-ти полос газеты, в каждом из тематических разделов. Важным представляется тот факт, что в 2011 году среди материалов антисемитского содержания не обнаружено ни одной публикации современных украинских теоретиков антисемитизма, обильно публиковавших свои труды еще в недалеком прошлом. Их место заняли зарубежные антисемиты, в том числе и украинские, идеи которых подхватывают доморощенные апологеты антисемитизма, обильно цитируя «аргументы» классиков этого жанра. Большинство же антисемитских публикаций представляют собой более или менее агрессивные выпады в адрес евреев, несущие в себе эмоциональный заряд необоснованной ненависти, взращенной на традиционных антисемитских предрассудках.
При всем разнообразии интерпретаций еврейской темы, в каждой публикации без труда обнаруживается мифологическое начало обличительных и обвинительных по отношению к евреям авторских построений. Зачастую в одном материале присутствует целый набор расхожих антисемитских мифов и стереотипов, и вычленять их из контекста ввиду общего незначительного объема антисемитских публикаций 2011 года в отдельные структурные типы представляется нецелесообразным.
Еврейская тема может затрагиваться вскользь, в завуалированном виде, а может быть главным предметом внимания автора. Рассмотрим вначале те, которые мониторингом не классифицированы как явно антисемитские.

«ЗВУ плюс» публикуют отрывки из книги воспоминаний главного редактора известной в 90-х годах своими антисемитскими публикациями газеты «Вечірній Київ» Виталия Карпенко. В главе озаглавленной «Як і чому нас робили антисемітами» автор пытается представить свою деятельность в качестве первооткрывателя запретных тем, которые, как он пишет, «викликали жвавий інтерес». В частности, о количестве жертв евреев в Бабьем Яру. Вот как он представляет появление в газете откровенно антисемитской статьи Г.Мусиенко: «На пасквіль трьох єврейських авторів «Вечірка» відгукнулася статтею Григорія Мусієнка «Нові забобони і прадавні вигадки «Синів Союзу» (так перекладається українською назва заснованого ще в середині ХІХ століття єврейського товариства «Бнай Брит», яке мало символізувати одвічну ідею світового панування євреїв, згідно із заповітом Єгови)»… Одна из иллюстраций к статье представляет собой картину Босха «Перед распятием Христа», которую редакция «ЗВУ плюс» сопровождает вопросом: «Якому «богові» служить «богообраний» народ після розп?яття Бога»  (В.Карпенко, «Крізь призму пам?яті?», «ЗВУ плюс», № 3, 2011).

В информации о визите премьер-министра Украины в Израиль, озаглавленной «Азаров «проінспектував» дари юдейських олігархів», сообщается: «Виявилося, що майже на кожному кроці Микола Азаров знаходив об’єкти, побудовані «українськими» мільярдерами…». В конце заметки выделенным шрифтом сообщается: «Від «Аратти». Тепер, гадаємо, на і кого не залишилося сумніву, патріотами якої країни є юдейські олігархи з України» («ЗВУ плюс», № 11, 2011).

Некий Илько Колодий посетил чешский городок Тржебич, в котором находится «жидівский квартал», вошедший в список ЮНЕСКО. В своих «путевых заметках» он ставит под сомнение это решение: «Замовлена на наше прохання гідеса пояснює, що жидівський квартал, до якого належить 123 будинка з двома синагогами і музеєм, - єдина жидівська пам?ятка, розташована поза межами Ізраїлю. Ось на тому можна було б і припинити розмови про її унікальність. Цінності світового значення ці споруди, як на мене, не мають (…) Такими припущеннями я поділився з кількома чехами… Коли я відверто сказав, що жидівський комплекс не дотягує до рівня ЮНЕСКО, мені заперечували єдиним аргументом: а базиліка св. Прокопа!..». И.Клодий приводит выдержку из проспекта «Базилика святого Прокопа», где говорится, что занесение базилики в список Юнеско «разом з єврейським кварталом свідчать про співіснування двох культур – єврейської і християнської». И в этом «несопоставимом», по мнению Илька Колодия объединении двух памятников культуры, он усматривает происки враждебных сил: «То скажіть на милість, запитував я чехів, невже вам не зрозумілі натяки на те, хто кому і за що має дякувати!..» (І.Колодій, «Хто кому дякувати має», «ЗВУ плюс», № 14, 2011).

В заметке под названием «Молодий Гітлер вирішив «єврейське питання» сообщается о письме Адольфа Гитлера, адресованном «Адольфу Гемліху, одному з керівників німецької армії після Першої світової війни». В письме, датированном  1919 годом, Гитлер «вперше ділиться своїми планами щодо «остаточного вирішення єврейського питання. Гітлер пише, що євреї, яких він вважає «расово неповноцінними», повинні бути обмежені у правах, і закликає до розробки спеціального закону про інородців. «Кінцева мета цього закону – остаточне вирішення єврейського питання», – пише майбутній фюрер». Сообщается также, что письмо на аукционе в Лондоне приобрел Центр Симона Визенталя. В конце сообщения читаем реплику редакции «ЗВУ плюс»: (про те, що в жилах Гітлера текла поважна частка жидівської крові, не згадують.  А шкода… – ред.) («Молодий Гітлер вирішив «єврейське питання», «ЗВУ плюс», № 22, 2011).

В информации, озаглавленной «Чергова жидівська зухвалість» сообщается о «скандале», произошедшем на международной ярмарке в Мадриде, где была выставлена скульптура испанского художника «Ступени в небо»: «мусульманський муфтій в положенні лежачи, що б?є чолом об молитовний килимок, на ньому – християнський священик в положенні сидячи, який склав руки перед молитвою; на ньому – ортодоксальний рабин в положенні стоячи, з Торою в руці… За загальною думкою, - утверждает «ЗВУ плюс» вопреки концепции автора, - сенс композиції полягає в тому, що рабин зневажає ногами представників інших світових конфесій». Сообщение заканчивается следующим резюме: «Отаке жидівське «співіснування» - ми завжди зверху: і стояти на гоях зручно, і до Бога ближче…» («ЗВУ плюс», № 23, 2011).

В заметке рассказывающей о встрече главы Львовской облгосадминистрации Михаила Костюка с представителями Еврейского Конгресса Канады, выразившими желание установить на месте захоронений евреев Самбора памятный монумент, в связи с чем просят перенести установленные здесь кресты, так как «в юдейській релігії не дозволено становити на місці поховання символіку інших релігій».редакция «ЗВУ плюс» в скобках замечает: «для гоїв, як розуміємо, символіка юдаїзму «зійде», зрештою їх ніхто не питає».
Не осталось без комментариев и высказывание М.Костюка о том, что «нам потрібно вибачитися через нашу некоректну поведінку до культури єврейського народу, адже нам зрозумілий  ваш дискомфорт у насаджуванні символів до символів…». Это высказывание редакция «ЗВУ плюс» сопровождает следующей репликой: «Готовність до каяття перед українцями з боку жидовинів за «насаджування чужих нашій ментальності символів» гості зі свого боку чомусь не виявили» («Євреям Канади стали на заваді хрести на місці поховання… жидів Самбора» («ЗВУ плюс», № 50, 2011).

В парламентской газете «Голос України» периодически публикует свои «исследования»  «професор, проректор Університету «Україна», керівник робочої групи із соціальних комунікацій Суспільної гуманітарної ради при Президенті України» Валерій Бебик. Его болезненная тяга к еврейской теме нередко переходит границы политкорректности, подразумеваемой у деятеля, осыпанного подобными титулами. Не удивительно, что большинство этих исследований перепечатывает антисемитская газета «ЗВУ плюс», что уже не раз отмечалось в прежние годы. На этот раз автор обратился к фамильным корням классиков русской литературы А.С. Пушкина и Л.Н. Толстого. Статья называется «Класик-бездипломник» (вопрос образования классиков русской литературы, очевидно, профессионально волнует профессора и проректора университета), но посвящена она больше вопросу, который сам автор сформулировал так: «… ким був «за фейс-контролем» великий російський письменник і жидівський «пророк-недоучка» Л.Толстой». Вот его рассуждения: «Під час міркувань про те, чи потрібно поетам-письменникам закінчувати університети, щоб стати класиками, не інакше як за помахом видатного юдейського гумориста – бога Яхве (який загнав юдеїв у палестинську пустелю, обізвавши її «землею обітованою»), мені потрапила до рук біографія великого російського письменника Лева Миколайовича Толстого (1828-1910). Звичайнісінька біографія «російського» генія. Щоправда, з однією малопомітною деталлю: «По матері Л.М. Толстой був родичем О.С. Пушкіна»… Оце так! – Удивление профессора общеизвестному факту может показаться странным для человека мало-мальски знакомого с биографией классика. Но оказывается, ход мыслей В.Бебика движется вовсе не в этом направлении. – Адже саме  по материнській лінії (через Сару Ржевську) виходить, що О.Пушкін є жидовином, лише українським! Зважаючи на все, ці «етнічно-російські» роди є вихідцями з іудейської Хазарії, розбитої в Х столітті великим українським князем Святославом. Інакше чого це фактично вся рідня Л.Толстого оселяється в Казані: тягне на історичну батьківщину?» (…) «Зрозуміло, що нічого випадкового у цьому світі не було і немає. Л.Толстой, знаючи про свою жидівську спорідненість із хрещеним абіссінсько-хазарським (?) жидовином О.Пушкіним, у свої 54 роки зовсім не випадково потрапляє під вплив головного московського юдея Зелінка (Соломона) Мінора, тодішнього рабина й керівника іудейської релігійної громади Москви. Не думаю, що вони обмежувалися у своїх багатогодинних бесідах лише вивченням старожидівської мови». (…) «Не викликає сумніву, що контакти Л.Толстого з іудеями (як «українськими сепаратистами» - В.Б.?) відстежувалися спецслужбами Російської імперії. Останні тісно співробітничали з Московським (Золотоординським) патріархатом, який і відлучив великого російського письменника Л.Толстого від правлячої в імперії православної церкви, перервавши на корені його мрію створити свою іудействуючу релігію «толстовців» і стати її пророком» (В.Бебик, «Класик-бездипломник», «ЗВУ плюс», № 32, 2011).

На самом деле это «открытие» вовсе не Бебика.  Профессор «заимствует» его у российских антисемитов, которые старательно множат это и подобные ему измышления на своих оголтелых сайтах. Так что пищи для новых «изысканий» у В.Бебика предостаточно и, возможно, вскоре в «Урядовому Кур’єрі» появятся новые подобные открытия профессора.

Под шапкой «Самі про себе» «ЗВУ плюс» помещает статью Шимона Бримана, опубликованную в газете «Вести», о книге Брайана-Марка Ригга «Еврейские солдаты Гитлера: нерассказанная история нацистских расовых законов и людей еврейского происхождения в германской армии». Материалом для книги, утверждает автор статьи, послужили сотни документальных свидетельств бывших солдат и офицеров вермахта вынужденно и добровольно служивших нацистам. «ЗВУ плюс» вносит и свою лепту в разоблачения крипто-евреев нацистского режима, дополняя Ригга цитатой из книги известного антисемита Григория Климова «Протоколы советских мудрецов», где последний, опираясь на известные только ему источники, сообщает о еврейских корнях главы гестапо Гиммлера (в фундаментальном исследовании Рига Гиммлер не упоминается – Сост.): «Итак, у Гиммлера папеле, как говорится, с прожидью. Цитирую дальше: «Арийское происхождение матери Генриха Гиммлера тоже остается под сомнением» (стр. 17). Итак, и мамеле у Гиммлера тоже с прожидью. И это тот самый Гиммлер, который уничтожил миллионы евреев. На кого же евреи могут обижаться? На самих себя?»

Савик Шустер, ведущий телевизионного ток-шоу «Шустер Life», в связи с семидесятилетием Холокоста задал присутствующим на программе зрителям вопрос: «Должна ли Украина извиниться перед евреями за участие украинцев в Холокосте». Большинство участников ток-шоу высказались за необходимость такого акта. Присутствующие на программе представители националистической партии ВО «Свобода» и отчасти лидер партии «Братство» Д.Корчинский выступили против подобной идеи, приведя бытующие в антисемитской среде аргументы «еврейской вины» перед украинцами – ликвидация советской властью, в руководстве которой, как они утверждают, в большинстве были евреи, УНР, репрессии советских спецслужб, Голодомор и т.д. Аналогичную реакцию вызвала эта программа и в некоторых СМИ, а также в Интернете. Не осталась в стороне и «ЗВУ плюс», перепечатав из «Полемики» публикацию под названием «Чи має Україна відповідати за нацистську Німеччину?», в котором, в частности, говорится: «3 жовтня в ток-шоу «Шустер лайф» прозвучали нові умови вступу України в Євро зону. Це вимога принести вибачення євреям за Голокост. «Тест на європейськість…»…  Присутні у студії українські націоналісти контраргументовали так: окремі євреї влаштували в Україні Голодомор, чистки НКВД і концтабори… Нехай спочатку вони попросять вибачення, а відтак уже ми. Дана дефініція викликала приплив ентузіазму в інтернеттоваристві (2000 хостів – 100-відсоткова підтримка), але не усунула абсурдності обговорюваної теми… Заклик столичних трубадурів до євроінтеграції через покаяння дуже змахує на «ментовську розводку» високого рівня. Спочатку визнання провини. Потім закріплення провини. Потім покарання. Або виплата компенсацій. Дивлячись що закладено у сценарій. З цієї напрацьованою схемою, жертвам нацизму платять вже не тільки Німеччина, але, як не дивно, і Сполучені Штати».
Заканчивается публикация следующим комментарием: «Від редакції «ЗВУ плюс». Як стверджує Браян Ріг у книзі «Жидівські солдати Гітлера», понад 150 тисяч вояків Вермахту та високопоставлених офіцерів мали жидівські корені. Цікаво, проти кого були спрямовані дула їхніх автоматів – чи не проти нас з вами, шановні українці?!» (О.Зайченко, «Чи має Україна відповідати за нацистську Німеччину?», «ЗВУ плюс», № 40, 2011).

Вскоре «ЗВУ плюс» вновь возвращается к теме, поднятой в телешоу Савика Шустера: «… Хочеться висловити кілька думок з приводу цього і взагалі – з приводу геноциду і «антисемітизму» проти жидовинів, у зв’язку з чим вони постійно здіймають вселенський рейвах і, таким чином, загострюють стосунки та сіють ненависть між українським і жидівським народами. Відразу хочеться зазначити, що українцям, які упродовж 450 років не мали своєї держави, вороги усіляких національностей, особливо жидовини, часто стараються сфабрикувати різні злочини в історичному процесі двадцятого століття, та й не тільки двадцятого… Ніхто з жидовинів не хоче згадувати, скільки мільйонів українців було знищено їхніми одноплемінниками, які вірно служили в каральних органах комуно-більшовицької влади. Адже ж кривавий революційний переворот у Російській імперії здійснювали ідеологи комунізму, серед яких більшість була жидовинами… А чого «вартий» Лазар Мойсейович Каганович – цей душогуб українського народу, - який у 1932-1933 роках, виконуючи завдання ЦК компартії із вивезення зерна з України, довів український народ до голоду, під час якого померло близько 8-ми мільйонів осіб? Тоді цю акцію на місцях виконували надзвичайні комітети під керівництвом червоних комісарів, серед яких було багато жидовинів. А зараз жиди не лише не просять вибачення перед українцями за злочинні дії своїх однокрівців, а й навіть не визнали разом з Росією Голодомор геноцидом» (Володимир Лига, «Плюс шустерізація України. То хто ж і у кого має просити вибачення?», «ЗВУ плюс», № 43, 2011).

Не осталась в стороне от этой дискуссии и газета «Інформаційний бюлетень»: «Лідер партії «Братство» Дмитро Корчинський іронічно запропонував вибачитися за трагедію у Бабиному Яру перед євреями, “незважаючи на те, що було насправді”. Зокрема, як повідомила прес-служба “Братства”, Корчинський в ефірі “Шустер LIVE” запитав, чому відзначають 70-річчя, а не 80-річчя трагедії Бабиного Яру, адже розстрілювати в ньому почали ще в 30-ті роки минулого сторіччя саме НКВДисти і не лише євреїв, а переважно українців. “Перш ніж проходити тест на європейськість, потрібно пройти тест на українськість”, - заявив політик. Крім того, за його словами, насамперед мають вибачитись самі євреї за участь у Голокості проти представників своєї ж національності, а також за знищення українців під час розкуркулювання, Голодомору та Другої світової війни. “Ми хочемо вибачитись перед євреями, але хотілось би відразу після цього почути єврейські вибачення перед українцями за знищення українців Кагановичем, євреями НКВД”, - наголосив Корчинський» («Перш ніж проходити тест на європейськість, потрібно пройти тест на українськість…», «Інформбюлетень», № 34, 2011).

 

Публикации, в которых антисемитизм представлен в неприкрытой агрессивной форме.

К концу года на страницах «ЗВУ плюс» развернулась дискуссия вокруг обращения   ректората Украинского Католического Университета ко всему сообществу УКУ - «Звернення до спільноти УКУ. Шукаймо справжніх витоків лиха!». В «Обращении», приуроченном к Рождеству, ректорат УКУ призвал студентов и все сообщество УКУ избавиться в вертепных действах от устоявшихся стереотипов относительно образа «жида-ростовщика» – генезиса зла и предложил университетскому сообществу, а особенно студенчеству, заново осмыслить генезис зла в вертепном действе.
Редакция «ЗВУ плюс» тотчас отреагировала на «Обращение» статьей некоего П.Стаховского под названием «УКУїстична толерастія: бий жидів, люби євреїв» (сам текст «Обращения» появился в газете только спустя неделю после публикации этого критического материала! – Сост.). Вот что он пишет: «Як духовне читання на Різдвяний піст УКУ поширило директивне звернення про необхідність знищити образ Жида у невинних галицьких вертепах, де Жид разом з Іродом, часом спираючись на Жидівку, уособлюють одвічну спокусу українського народу лихварством та корчмою. УКУ вбачає наклеп і дискредитацію цілої нації тим, що вертепні Жиди відволікають наївних селян від Пресвятої родини. Чим настільки не догодив маргінальний фольклорний елемент Гудзяку та Мариновичу, не зрозуміло… Заклики забрати Жида з вертепів і замінити їх на москалів або ворожих УКУ на той момент представників тепер владних сил пам’ятають усі покоління студентів УКУ. З огляду на зазначену у Директиві "мінливість часів", лідер тоталітарної спільноти тепер зобов’язує усе стадо на дорозі до світлого майбутнього шукати СПРАВЖНІХ винуватців соціальних гріхів лихварства і корупції. Це, виявляється, зовсім не вертепні Жиди» (П.Стаховський, «УКУїстична толерастія: бий жидів, люби євреїв», «ЗВУ плюс», № 49, 2011).  
Не удовлетворившись степенью критического накала этой статьи, редакция «ЗВУ плюс» дополняет ее злобными выпадами завсегдатаев антисемитских интернет-тусовок. Из десятка приведенных в газете выдержек приведем лишь две: «А Гудзяк паспорт якої країни за пазухою береже? Може України? Та ні, з українського бидла він тільки грошики вміє витягати і по курсу в долари переводити і в Ізраїльську колонію - в США відсилати. А там править хто? Тільки не подумайте, що Обама керує і що він не маріонетка в руках вертепівського персонажа, якого так люблять в УКУ і якому так вірно служить громадянин США Гудзяк. Пора і Гудзяку роль у вертепі придумати. Наприклад, служка у того самого Жида».
«Пропоную організувати наукову конференцію, навіть в стінах УКУ, на тему "чистки" єврейського фольклору, а саме Кабалли. там багато цікавого сказано про "гоїв", яких навіть людьми не вважають, про те, що правовірним євреям їх можна без гріха дурити і навіть вбивати…».

Размещенное в следующем номере газеты «Обращение» «ЗВУ плюс» сопровождает следующим комментарием: «Від редакції «ЗВУ плюс». Складається враження, що Мирослав Мартинович та Борис Гудзяк наслухались, окрім усього іншого, настанов ізраїльського президента Шимона Переса, який цього літа у Києві «порадив» українцям забути свою історію (видно, для того, щоб узятися за вивчення історії жидівської). Що ж, коли в УКУ прагнуть педалювати тему «духовно усі ми семіти», то це не може викликати нічого, окрім жалю та співчуття до молодих людей, які шукають тут духовну поживу. Нам залишається лише сподіватись, що таки не всі. Бо хто ж тоді буде «антисемітом»? І як у такому разі буде розвиватися отакий безполюсний світ. Та й чим, зрештою, займатиметься УКУ? Адже ж сам Єгова створив ніч не лише для того, щоб продукувати дітей, але й аби підкреслити яскравість дня… Чи не так, панове професори?»
Под «Обращением» расположен фотоколлаж, изображающий четверых евреев, задумавшихся, как подразумевается, над вопросом, помещенным в поле коллажа - «Як нам облаштувати Україну?». Над каждым из персонажей коллажа висит облако с их «размышлениями»:«Піти працювати в сільське господарство…»; «Переписати банки на гоїв…»; «Зняти фільм «Вертеп» за сценарієм Гудзяка & Мариновича…»; «Вступити в УКУ для вивчення Тори…». Здесь же надпись: «Юдеї України також відгукнулися на заклик Мариновича & Гудзяка «оновити світ» (О.Борис Гудзяк, о. Юрій Щурко, «Шукаймо справжніх витоків лиха! Звернення до спільноти УКУ», «За вільну Україну плюс», № 50, 2011).

Подделка документов всегда была излюбленным и эффективным инструментом антисемитской пропаганды. Вполне объективную статью о музее Льва Троцкого в Мехико «ЗВУ плюс» сопровождает комментарием «Від редакції», в котором приводятся  выдержки из «публіцистичного збірника» «Протоколи сіонських мудреців та інші пригоди «богообраних шуриків», уже дважды за последние годы изданного во Львове: «Богообрані» дають нам (і давали Петлюрі!) чудові взірці для наслідування у цій царині: скажімо, Лейба Давидович Бронштейн, більше відомий в народних масах як Троцький. Сей виродок і суперкат українського та інших народів на початку двадцятого століття видав такі «перли» «державотворення», від яких воістину здригнулися б десять інквізицій: «Ми повинні перетворити її (Росію) в пустелю, заселену білими неграми, яким дамо таку тиранію, котра й не снилась ніколи найстрашнішим деспотам Сходу»… Нет смыла приводить всю эту длинную «цитату», кочующую по различным антисемитским публикациям и которой, конечно же, нет ни в одном из трудов Л.Троцкого. Характерно то, что «ЗВУ плюс» вслед за автором упомянутых выше «Протоколов…» подают ее как прямую цитату Л.Троцкого, не удосужившись, а, скорее всего, отлично зная о том, что «цитата» эта принадлежит известному монархисту и антисемиту, одному из руководителей Российского Имперского Союза-Ордена в Аргентине Н.Сахновскому, который опубликовал ее в злобной эмигрантской газетке «Русское слово», редактором которой он был, со ссылкой на книгу «Воспоминаний» А.Симоновича, ювелира Двора Его Императорского Величества, что также является ложью, так как в книге А.Симоновича подобного высказывания Л.Троцкого нет. Но, как водится у племени антисемитов, все средства хороши для достижения цели, и «ЗВУ плюс» вдохновенно продолжает строить на этой откровенной лжи свои умозаключения: «А тепер, дорогі парафіяни, будьте особливо уважні. Після цілого потоку агресивних погроз фактично цілому світові Лейба Давидович мовить таке: «…А поки що наші юнаки у шкіряних куртках, сини гешефтмахерів з Одеси й Орші, Гомеля та Вінниці… О, як чудово, як захоплююче уміють вони ненавидіти!.. З якою насолодою вони фізично знищують російську (і українську також – Ред.) інтелігенцію…». Бачите, як просто?! «Їхній» звичайний пархатий Лейба втямив те, чого так і не допетрав «наш» Головний Отаман: або «ми – їх», або «вони – нас». Іншого просто не дано…» (П.Солодько, «Мехіко. В гостях у Троцького. Репортаж із останнього притулку уродженця Кіровоградщини Лейби Кронштейна», «ЗВУ плюс», № 27, 2011).

Аналогичную фальшивку использовал в своей публикации «колишній міський голова Львова Василь Шпіцер». Подделка под длинным названием «Генеральное соглашение о сотрудничестве, взаимопомощи, совместной деятельности между Главным управлением государственной безопасности НКВД СССР и Главным управлением безопасности Национал-социалистической рабочей партии Германии (гестапо)» занимает важное место в его статье «Колаборанти». Этот «документ», повествующий о совместной борьбе НКВД и гестапо против «еврейской угрозы», получил широкое распространение в российских ультранационалистических кругах и впервые появился в выходящей в Москве антисемитской газете «Память» еще в 1999 году. Фальшивка оказалась крайне грубой и подверглась разгромной и обоснованной критике в российских СМИ. Но это не смущает закоренелых антисемитов. В Шпицер на голубом глазу «не замечает» подлога и со смаком цитирует пункты этой неудобоваримой стряпни: «п.2. Стороны поведут совместную борьбу с общими основными врагами: - международным еврейством, его международной финансовой системой, иудаизмом и иудейским мировоззрением; - дегенерацией человечества, во имя оздоровления белой расы и создания евгенических механизмов расовой гигиены. П.3 Виды и формы дегенерации, подлежащие стерилизации и уничтожению, стороны определили дополнительным протоколом № 1, являющимся неотъемлемой частью настоящего соглашения». Далее В.Шпицер погружается в размышления, навеянные этим «сенсационным документом»: «…Чомусь деякі жидовини воліють не бачити цих могутнів «друзів жидівства і юдаїзму», а призначають своїми ворогами українців…» (В.Шпіцер, «Колаборанти», «ЗВУ плюс», № 29, 2011).

«ЗВУ плюс» публикует тенденциозную антисионистскую статью «Сионизм и нацизм» полную полуправды и домыслов. В ней, в частности, утверждается: «В соответствии с целями сионизма было более важно спасти из нацистской Германии еврейские капиталы для развития их предприятия, чем сохранить жизни бедных евреев, не способных работать или воевать, - они были балластом». Статья сопровождается фотографиями Германии 1940 года и Израиля 2009 года: пленный в окружении солдат Вермахта и палестинец в окружении израильских военных; стена концлагеря и «защитная стена» в Израиле пр. и пр. («ЗВУ плюс», № 17, 2011).
Продолжение статьи находим в следующем номере газеты. Здесь читаем: «Несмотря на их внутреннее соперничество, сионистские вожди преследуют в действительности одну и ту же расистскую цель: путем террора и экспроприации изгнать всех коренных арабских жителей Палестины и остаться ее единственными завоевателями и хозяевами» («Сионизм и нацизм», «ЗВУ плюс», № 18, 2011).

Несколько номеров газеты «ЗВУ плюс» посвящает изложению отрывков из книги Владимира Жириновского «Иван, запахни душу!», прежде всего, тех, где речь идет о евреях. Публикуются они под шапкой «Самі про себе». Приведем здесь лишь некоторые пассажи известного антисемита, созвучные с мировоззрением редакции «ЗВУ плюс», о чем говорит выделение жирным шрифтом большинства антисемитских высказываний автора.

О Холокосте.
В.Жириновский пересказывает содержание книги Норманна Финкельштейна «Индустрия холокоста»: «В этой книге профессор… обвинил Израиль и американско-еврейскую диаспору в стремлении использовать массовые истребления евреев в гитлеровской Германии в политических и финансовых целях… Я согласен с профессором». Согласна с ним и «ЗВУ плюс». Но там, где В.Жириновский приводит общеизвестные установленные данные о количестве жертв Холокоста («Ваня, сегодня всем миром управляют евреи… Но немцы уничтожили более 6 миллионов евреев»), «ЗВУ плюс» в скобках отмечает: «(редакція неодноразово наводила значно меншу цифру, в тому числі і з жидівских джерел – ред.)».

О мировом господстве.
«Ваня, сегодня всем миром управляют евреи. (…) Евреи всегда при деньгах, почти все банкиры мира евреи. Пробрались в сферу информации. Почти все газеты мира в их руках. Стараются навязать свою идеологию. Она не открытая, проеврейская. Она такая, чтобы плохо было всем, а хорошо было бы евреям. И они не специально делают плохо всем. Они просто пытаются хорошо сделать евреям. А когда они хорошо делают евреям, то очень часто плохо становится другим… Посмотри на состав первого Советского правительства - ни одного русского, все евреи. Посмотри на состав первого правительства при Ельцине, который возглавил Гайдар, - тоже почти все евреи. А сейчас посмотри, Ваня, все газеты - во главе евреи. Все телеканалы - во главе евреи. Все деньги - у евреев, здесь, в нашей стране» («Володимир Жириновський: «Иван, запахни душу!», «ЗВУ плюс», № 35, 2011).

«И везде евреи, конечно, и в МВФ, и во Всемирном банке… Я хочу тебя спросить, Иван. Ты согласен с тем, что мировое еврейство решило твою землю очистить от тебя в течение 50лет? Ты согласен с тем, чтобы на святой русской земле они создали бы свое вечное еврейское государство (в том случае, если не удастся удержаться в Канаде, и в США, в Германии, во Франции, в Британии)? Если их потеснят из всех других государств, они могут все собраться здесь, в России. Их будет 15-20 миллионов. Это столько же, сколько сегодня осталось нормальных здоровых русских. Все остальное практически гиблое. И лет через 50 они проведут замену - вместо 20 миллионов русских в России будет жить 20 миллионов евреев. Остальные русские просто забудут, что они русские. И будет только русский язык» («Володимир Жириновський: «Иван, запахни душу!», «ЗВУ плюс», № 36, 2011).

«К 2000-ому году можно констатировать факт, что практически во всех геополитических центрах, глобального и регионального масштаба, США, Япония, Франция, ФРГ, Италия, Испания, Россия и др., еврейство занимает от 99 до 70 процентов… А главное - телевидение, пресса регионального и глобального масштаба. Но они пролезли еще и в чиновники. Около 95 процентов международной бюрократии - Еврокомиссия в Европейском Совете, рабочий персонал ООН, ее отраслевые организации, Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе, в НАТО - занимают в основном евреи разных стран. И в основном это еврейство американского происхождения» («Володимир Жириновський: «Иван, запахни душу!», «ЗВУ плюс», № 39, 2011).

Расово-биологический аспект антисемитизма.
«Евреи все как народ деградируют. 4000 лет. Их мордуют. Естественно, они загибаются. Самая вырождающаяся нация» («Володимир Жириновський: «Иван, запахни душу!», «ЗВУ плюс», № 36, 2011).

«… Давайте посмотрим более научно, что же из себя представляет еврейство во власти… У евреев как бы получается двойная оболочка, ибо они в каждой стране при первичном осмотре являются гражданами Франции, Бельгии, Голландии. Но эта двойная оболочка позволяет скрывать им вторую, чисто еврейскую… Она проявляется только лишь при определенных условиях в своем чистом психологическом виде. Если посмотреть на их участие во власти, то это зависит от их количества во всех структурах власти и в социально значимых позициях и ячейках. Как только это количество переходит средний показатель 50-60 процентов, то у евреев начинает проявляться больше их вторая этническая оболочка, то есть их вторая суть, что они евреи… Обычно этническое взаимодействие (то есть солидарность людей одной национальности) проявляется в дружбе… У евреев, когда они в своем большинстве оказались во власти, наоборот, разворачивается злая, бескомпромиссная борьба друг с другом, клан с кланом…  Их действия превращаются в вирус внутреннего разрушения, а точнее они практически парализуют государственный и духовный иммунитет, то есть сопротивляемость страны как единого организма резко снижается… А в масштабах всей планеты разные еврейские кланы все конфликты загоняют в ту позицию, которая выгодна для враждующих друг с другом еврейских группировок» («Володимир Жириновський: «Иван, запахни душу!», «ЗВУ плюс», № 39, 2011).

В четырех номерах «ЗВУ плюс» печатается антииудаистский антисемитский трактат «Біблія як ідеологія» В.Шаяна – основоположника Відродження Рідної Віри, которого, впрочем, Собор РУВ объявил «особою, яка недостойна звання “пророка” в Рідній Вірі Українського Народу».
Книгу В.Шаяна популяризирует не только «ЗВУ плюс». Это «дослідження українського філософа Володимира Шаяна, виданого 1970 р. в Лондоні», можно найти на ряде украинских сайтов, в частности, на страницах «Центра гражданських инициатив Звездный час», представляющего Международную Высшую Школу "Новый Универсум" (в Киеве, Днепропетровске, Житомире) Николая Боголюбова с лекциями «Тайные общества XX века» пр.

«Біблія, - утверждает В.Шаян, - є виразом окресленої політичної і ідеологічної програми. (…) Але не всюди програма винищення всіх інших народів була так тісно, так нерозривно і так емфатично поєднана із релігією, як в юдаїзмі. (…)Якщо йдеться про питання т. зв. "антисемітизму" до політичних програм української нації і пов'язаних із тим питань моралі та політичної ідеології, то тут треба виразно ствердити, що тих програм винищення українського народу було докладно стільки, скільки ворогів прокочувалося степами України, зазіхаючи на її землю. Отже програма "винищення" нас маленькою і далекою на той час Юдеєю нас не болить, а з історичної перспективи радше розсмішує, як своєрідна расово-політична параноя цієї окаянної нації» (Володимир Шаян, «Біблія як ідеологія», ЗВУ плюс», № 40, 2011).

«Вивчаючи цю програму, дійдемо до непохитного висновку, що Біблія є вицвітом жидівської расовості, жидівської виключності і жидівського геноциду, тобто плану систематичного вбивання чи винищування всіх інших народів… (Следует ряд цитат из Ветхого Завета, Книги Судей Израилевых пр. - Сост.) Тут стається для нас зовсім ясною природа цього жидівського "Бога". Його накази це накази жидівського расизму, жидівського засліплення, гордості і безумства спрямованого на винищення всіх інших народів. Яхве - їхній "Бог" – це, отже, Демон жидівського народу. Це основна сила їхньої народовбивчої злочинності із такою цинічною нахабністю і нагістю сформульована у Біблії. «Любов» Яхве до них самих і до них тільки – це проекція їх власного егоїзму і заслепоення. Їх жага стати єдиним пануючим і «вибраним» народом світу знаходить своє ірраціональне «виправдання» у «любови» Яхве до них самих і тільки до них… Тобто він має всі прикмети жидівського національного характеру» (Володимир Шаян, «Біблія як ідеологія», ЗВУ плюс», № 41, 2011).

«Не тільки хочуть організатори цеї програми винищувати народи, але стерти навіть їх ім'я з лиця історії, щоб був тільки один "вибраний" жидівський народ. (…) Ніякий чорт не видумав би програми більш радикальної різні і винищення. Ніякий чорт не сформулував би її так безсоромно і нахабно. Жидівський чорт має тут безсумнівне першенство у цілому світі. (…) Багато старинних народів мало почуття своєї расової окремішности і плекали її кожний на свій спосіб. Однак тільки жиди, як найвищий і "найсвятіший наказ" своєї Біблії, сформулували програму систематичного вирізування всіх інших народів світа "по-легко і по-трохи" так, щоб навіть ім'я стерти із обличчя не то що землі, але навіть історії. (…) Сама актуальна програма могла змінюватися впродовж століть, але незмінною залишилася все віра в єдиновибраність народу, а зокрема у його призначення бути пануючим і то виключно пануючим народом на всій землі. Ця віра є нерозривно зв'язана із жидівською національною релігією. Вона становить її суть і її незмінний стрижінь. (…) Жидівський нарід існує один на цілому світі. Його єдність творить його віра, себто ідея про його "вибраність" і "місію". Зокрема успішно вони виконували місію винищування народів через різні матеріялістичні системи і построєні на них диктатури, спрямовані на знищення національних культур, а зокрема духовности. (…) Таку ідею слід окреслити як божевільну і злочинну. Ніякий нарід, що хоче жити на світі, — а тим більше ніякий нарід арійський не може такої місії жидівського народу визнати. Жидівський нарід напевно не є покликаний до такої місії. Це його божевілля і злочинність витворили таку кошмарну фантазію про вирізування всіх інших народів світу. Із спробами здійснити таку місію, з її програмою, з її носіями треба боротися в ім'я само-оборони. Божевілля жидівського народу — це холодна і рафінована перверсія і вони здібні робити всякі спроби для здійснення своєї програми в тій чи іншій формі. "Бога" — "Яхве", що жене жидів на вирізування всіх інших народів не можна вважати ніяким Богом. Це маленький Чорт чи Демон малого народу, що вчора був рабом, а завтра хоче цілий світ знищити… Через свою віру може він виконувати те, перед чим зжахнулися б — може — останки його людської совісти, якщо можна закладати існування такої совісти також у жидівському народі» (Володимир Шаян, «Біблія як ідеологія», ЗВУ плюс», № 42, 2011).

«Даремна річ вказувати, що звірята не мають стільки нікчемної злоби супроти всіх інших звірят, скільки їх мають жиди супроти всіх інших народів, що їх хотіли систематично вирізати. (…) Жидівське прив'язання до життя, жидівський страх перед смертю, жидівсько-матеріялістичне розуміння цінности життя знайшло очевидно свій вираз у їх святому письмі. (…) Біблія, яка не має ніяких філософських, ані героїчних висот, мусіла з конечности довести до розквіту матеріялізму. Вона була матеріялістичною в самій концепції нації, що має вирізати всі інші. Така концепція виключає який-небудь космічний плян для цілого людства, яку небудь гуманність чи справедливість: така "мудрість" мусить діяти розкладово на саму душу народу. (…) Чи треба дивуватися, що в курсі історії жиди перемінилися на нарід, що стався цілковитим запереченням якого-небудь героїзму. Вони подумали, що винайшли більш вигідну методу існування — саме так, як вони заховувалися в історії» (Володимир Шаян, «Біблія як ідеологія», ЗВУ плюс», № 43, 2011).

Адепты РУН прочно усвоили идеи своего «изгнанного из храма» учителя: «Ісус Христос прийшов до іудейського народу навчати його любові. Так, саме до цього народу і тільки до нього прийшов Ісус, про що він неодноразово і цілком однозначно стверджує на сторінках біблії. (Ну не знали і не знають вони любові, нема в їхній душі такого аспекту. Це одна з головних відмінностей цих людей від людей слов’янського роду)» (Славолюб Богач, «Галицька ментальність – природні особливості психіки чи наслідки підступного експерименту?», «ЗВУ плюс», № 39, 2011). («Триглав»)

 

Если в газете ««За вільну Україну плюс» публикации антисемитского содержания встречаются регулярно и не только в виде статей, но и в карикатурах, фотоколлажах, комментариях и репликах редакции, то в «Інформаційному бюлетені» подобные материалы сравнительно редки. Для «Інформаційного бюлетеня» еврейская тема менее актуальна, главный вектор агрессии газеты направлен, прежде всего, на Россию и русских, евреи же для «Інформбюлетеня» важная, но не первостепенная цель. Антисемитские мотивы часто появляются здесь в письмах читателей, чутко реагирующих на воинственную позицию издания, без устали борющегося с «чужинською владою», «неукраїнським урядом», «масонами», «богообраними», и в своих посланиях стараются попасть в унисон позиции газеты, ее тону и духу.

«У Радянському Союзі, - пишет читатель из Харькова, - витримувалось співвідношення між національним складом громадян в Україні і числом депутатів у парламенті. При переході від будівництва соціалізму до капіталізму, згадане співвідношення було відкинуте. Вибори були перетворені в купівлю квитків до клубу Верховна Рада України. Верховна Рада опинилась в руках грошовитої нацменшини. По цьому питанню висловився релігійний лідер і  публіціонер, автор серії книжок Е.Ходос. А саме: «Почему народные депутаты (и не только они) мрачновато шутят, что по своему составу украинский парламент все больше напоминает израильский Кнессет… Что было бы в 2002 году с Израилем, если бы за последние 10 лет не приехал миллион репатриантов из бывшего СССР, доля арабского населения составляла бы 30% и состав депутатов в Кнессете составлял такую пропорцию… Исходя из примера, на который  в открытую ориентируются главные еврейские «патриоты», закатывающие в Украине грандиозные пиры при открытых шторах представительства  еврейского меньшинства в Верховной Раде, должно составлять… менее одного человека». Е. Ходос «Еврейский удар», стр. 90-91, Харьков. 2003» (М.Барков, «Парадокси України», «Інформбюлетень», № 11, 2011).

Рассуждая о пенсиях, полтавчанин В.Пизык приходит к выводу, что в результате реформ «все приватизувала компартійно-кримінальна мафія не українського походження» и теперь «в Україні 10% «богообраних» пенсіонерів отримують стільки пенсії, скільки решта 90%...» (В.Пізик, «Якихось позитивних змін при цій владі годі очікувати…», «Інформбюлетень», № 21, 2011).

«Інформаційний бюлетень» из года в год обращается к теме «еврейского происхождения» Международного женского дня. На этот раз накануне праздника издание публикует рассуждения близкого по духу «Інформаційному бюлетеню» издания «Аратта-Україна»:
«Пурім або Гамана – єврейське національне свято припадає на 23 лютого, за старим стилем це 8 березня. Це не є релігійне свято (про це, до речі, говориться і в «Єврейській енциклопедії»). Це свято знищення усіх ворогів іудеїв… Тоді загинуло 75 тиcяч “ворогів народу”, це як зараз напевне 20 мільйонів, а день погромів і убивств став «веселим святом Пурим». (…) Відзначення цього жіночого дня, що, як правило, припадає на Великий піст, часто супроводжуються гучними пиятиками та забавами, чим порушуються норми християнської етики і зневажаються релігійні традиції християн» («8 березня: дві історії походження свята…», «Інформбюлетень», № 8, 2011).

«Народний депутат України першого та другого скликань» В.Пилипчук, отвечая на самому себе поставленный вопрос «Хто ж роздмухує мовний конфлікт в Україні!?..», перечисляет этих «субъектов». Среди них - «єврейські організації (за умовчанням і через лобіювання «своїх» кадрів у владі). Это они «потурають антиукраїнській діяльності своїх представників» (В.Пилипчук, «Думайте, українці, бо хохлам вже думати нічим!» «В Україні йде війна двох цивілізацій…», «Інформбюлетень», № 8, 2011).

«… З української землі почалося розселення білої раси по землі», - утверждает С.Пиддубный, истовый приверженец РУВ (Рідній Вірі Українського Народу) и активный популяризатор «Велесовой книги» - довольно грубо сработанной, как утверждает официальная наука, фальшивки, служащей благодатной почвой для самых нелепых и причудливых антинаучных построений о праистории славян и Украины как прародительнице «белой расы», ее исключительности. «Велесова книга», по сути, представляет собой модифицированную версию «арийского мифа» - славянизированный «арийский миф», в котором присутствуют доктрины арийской теории германского национал-социализма. Идеи «славяно-арийского мифа» были подхвачены не только этнорелигиозным движением Родноверов, но оказались востребованы всевозможными создателями новой национальной мифологии, нашли идеологическое обоснование в программных документах украинского радикального национализма. Расизм и антисемитизм в большей или меньшей степени занимает существенное место в публичных интерпретациях «славяно-арийского мифа» в каждой из этих групп.
В.Пиддубный старательно избегает откровенных юдофобских высказываний, изъясняясь лексическими стереотипами из словаря антисемитских эвфемизмов. Например, на самому себе поставленный риторически вопрос «Кому ж найпаче не вигідне визнання Велескниги?», - отвечает: «Світовому уряду», тим, хто хоче диктувати свої правила життя народам всього світу…».«Хазарский миф» один из самых ходких в арсенале украинских неоязычников: «Саме в Україні наша правда, а не на смітниках Росії, Європи чи в якійсь землі «обітованій», куди нас постійно спрямовують деякі історики та політики. Раніше нас переконували, що, нібито, лише греки могли когось чомусь навчати, тим часом ВК пише, що й вони „Посилали до нас багато свого юнацтва” (8(3), очевидно, щоб навчалися премудростям у наших предків. Зауважується також, що хазари мали вільне життя тільки з русами. “Куди підемо від них? Де життя вільне знайдемо?” (4Б), - бідкалися вони, коли русам вривався терпець від їх нахабства і вони починали проганяти хазарів зі своїх земель».
(С.Піддубний, «Велескнига – духовний заповіт предків…», «Інформбюлетень», № 21, 2011).

Еще один последователь неоязычества выспренно витийствует в духе волхвов-родноверов: «Кастрували тебе, крiпкий здоровий народе, в якого хрест був - знак Сонця, а свастика - Сонце, що крутиться. Кольори червонi i чорні, орел, як символ  злих сил. Народ, в легендах якого лицар перетворюється у вовка, а гасло релiгiї “Ненавидь ворога народу свого”… Невже й наступні століття ти будеш Волом в руках 200 років потому вилуплених американських біло-жовто-чорно-червоних курчат незрозумілої породи, раси i культури, чи 40-рiчного палестинського мешканця, що живе в місті  твого символу твого князя РУСа, що й сьогодні Є РУС-АЛИМ (місто). Звоюй же, Арiй-Рус, свої землі, свою волю, свою гідність».
И здесь в качестве авторитетного источника, подтверждающего планетарное «первородство» Украины, цитируется Э.Ходос: «Україна – колиска земної цивілізації» (В.Пилипенко, «Народе мій! Ти біла людина людства, що вижила в первинній колисці…», «Інформбюлетень», № 25, 2011).

 

Самый активный автор-антисемит «Інформаційного бюлетеня» Анатолий Людвинский широко использует в своих публикациях «авторитетные источники», такие, например, как «Протоколы сионских мудрецов» и  более поздних «разоблачителей» пагубной роли еврейства в утверждении украинской государственности.
«Залишається, нарешті, сказати про причину тривалого геноциду українського народу. Принципова причина — в спорі за спадщину. Понад сто років тому відкриті артефакти найпершої людської цивілізації - трипільської культури, що існувала 5-7 тис. років тому, а коренями сягає епохи мамонтів. Дослідники трипілля доходять висновку, що нащадками археологічної культури є південні слов’яни - українці. Якщо це визнати всім, то, що робити з біблейським “богообраним” народом, що заявив про себе лише 2 тис. років тому?.. Вихід знайдено в сталінській формулі: “нет человєка — нет проблеми!”. В нашому випадку: нема народу - спадкоємця - нема проблеми спадку. (…)  А українське суспільство саме так розшматоване і тому кожен животіє в окремому мікросвіті. Чому? Хто несе відповідальність? Гуляючи інтернетом, користувачі проходять мимо божевільної “фальшивки”, один з протоколів якої, зокрема, вимагає: “Треба мутити уряди і народи, щоб перевтомити всіх..., щоб гої не бачили іншого виходу, як вдатися до нашого грошового і повного владарювання”. Саме в “муті” жили ми останні 5 років і зараз “вляпалися” в “колишніх”» (Анатолій Людвинський,«Влада не дослухається до громади, бо не українська…», «Інформаційний бюлетень», 2011, № 2, с. 5).

В следующей статье А.Людвинский рассуждает о Голодоморе: «Третій (президент Украины В.Ющенко – Сост.) «зумів» вихолостити потенціал Майдану і таким чином сприяв поверненню вчорашніх. За його каденції сталася визначна подія — законодавче визнання Голодомору 1932-33 р.р. Геноцидом. Проте без продовження теми сам цей факт нічого не дає. Продовженням має бути суд за фактом знищення кількох мільйонів селян і пограбування їхнього майна з покаранням злочинів і злочинних структур та матеріальним і моральним відшкодуванням збитків. Без цього залишається почуття приниженості народу і безкарності злочинців. Особливо на тлі можливої реституції єврейської власності в Україні (?), яку проштовхує народний депутат О.Фельдман. (…) Хатаєвичі, кагановичі, косіори відійшли у вічність, але їх місце зайняли їхні нащадки, які продовжують україножерську політику батьків. Подивіться як зухвало-агресивно поводиться Адам Мартинюк на очах телеглядачів усього світу! А Олександр Фельдман, який обурювався, що в списку інквізиторів Голодомору, опублікованім СБУ, дуже багато єврейських прізвищ(?). За його логікою це Наливайченко винен в тому, що їх там було багато. Він виступає в ролі літературного критика, щоб вказати письменникам, як описувати вітчизняну історію, втручається в рішення Національного комітету щодо шевченківських премій тощо. Якщо їх не зупинити, то вони не зупиняться ні перед будь-якими злочинами проти українства…» (А.Людвинський, «Президентська «невезуха»…», «Інформбюлетень», № 26, 2011).

А.Людвинский обнаруживает «еврейский след» и в русификации украинцев, усердно ретранслируя, как обычно, «открытия» неоспоримого авторитета в области закулисной подрывной деятельности еврейства Э.Ходоса: «Російська мова нав’язується тому, що вона є символом колонізації і поневолення не тільки в політиці Росії… Це ситуативно перекликається зі словами одного з єврейських лідерів України Йосифа Зісельса: “Русские” євреи, переехавшие в другие страны, испытывают ряд сложностей в интеграции из-за определенных стереотипов общественного мнения. И для того, чтобы утверждаться в таких условиях - нужны свои русскоязычные структуры... Вот почему идею такого конгресса (мова йде про “русскоязычныш конгресе” А.Л.) поддержали не только в Израиле и наши влиятельные американские друзья, но и Федерация еврейских общин России...” (Е.Ходос. “Єврейська рулетка або бенкет в час Кучми”. Харків, 2002, ст.14). Ця інформація зафіксувала в політиці русифікації єврейський слід. Хто винен в системній руїні питання не риторичне, а просто занехаяне. Бо ще в 2001 р. в книзі “Єврейський синдром” знаток теми (але невідомий широкому загалу) Єдуард Ходос писав: “При наличии целого ряда обьединяющих факторов (територия, многонациональность, экономический   “акцент” на развитие торговли, превалирующее большинство евреев в высших органах государственной власти и др.) эти три “каганата” в основе своей имели главное различие - идеологический фундамент, на котором возводилась каждая из Хазарий. А именно:
- Первая Хазария (Великий Хазарский Каганат (УП-Х вв.) строилась на идеологии Иудаизма.
- Вторая (совдения 1917 - конец 20-х годов XX в.) - на идеологии Атеизма;
- Третья (СНГ: 1991 г. - ?) - на “Пустьшной идеологии”.
Ось чому руйнується село, - бо село, сільський стан - головна субстанція хліборобської нації. Спустошення - не наслідок кризи, а елемент загального національного спустошення. Тут саме місце зіставити деякі загальновідомі і маловідомі історичні факти і зробити важливий висновок...
- Загальновідомий факт-розквіту трипільської культури в У-УII тис. д.н.е.
- Загальновідомий факт існування Ізраїльського царства в УIII-Х ст. д.н.е. в 722 р. д.н.е. перетворене в асірійську провінцію (МСЗ).
- Існування Великого Хазарського Каганату в УII-Х ст. н.е. (МСЗ).
- Маловідомий факт: розгромивши Хазарський Каганат в 965р. Київський князь Святослав дозволив хазарській еліті оселитися в Києві...
Наклавши хронологію історичних фактів на географію, бачимо, що нинішнє намагання іудаїзувати Трипілля є не актом реституції давньої спадщини, а рейдерським наїздом на чужу власність. Треба бути сліпим і глухим, щоб не бачити справедливості означеної теорії в реаліях нашого сьогодення... Щоб не бачити в чиїх руках фінанси, торгівля, “пароходи-паровози”, телеканали і преса тощо... Щоб не бачити, як громадська активність молоді затуманюється модою пива і нейтралізується в різних майдансах... Щоб не бачити, як сили політиків розпорошуються в різних ток-шоу, де їм підкидають тактичні або ситуативні теми мови, ветеранів, кольорів... Щоб не бачити як підступно, з використанням опозиційних політиків, продавлюється ідея “політичної нації”.
Знову ж таки в розрахунку на політичну безграмотність загалу. Не розкривається підступна суть політичної нації, яка формується не на етнічній основі, а на політичній волі і де український етнос розчиниться і загине... Щоб не бачити, що дозволений “випуск пари” різними заявами і вимогами залишається без реагування, бо хазарці мають стратегічну мету - панування в Україні, Європі, Світі, використовують всі досягнення науки а не рухаючись з жертвами з обох сторін. Більше того, мертві йдуть в авангарді рейдерської атаки за владу. Так, викинувши з шкільних підручників статтю про Голодомор, залишили статтю про Холокост і використовують цю фальсифікацію історії для яничаризації українських дітей. “‘Большой интерес, и мы этому рады, у учеников украинских школ вызывают “Уроки Холокоста”. (Едуард Ходос. “Єврейська рулетка або банкет в час Кучми”. Харків, 2002.) (А.Людвинський, «Реформи «по-українськи», «Інформбюлетень», № 21, 2011).

В своей очередной статье А.Людвинский для разоблачения «еврейского заговора» призывает на помощь помимо Э.Ходоса, еще и китайского стратега: «Дві цитати допоможуть нам ідентифікувати головного опонента української державності наших часів...  2500 років тому китайський стратег Сунь-Цзи писав: «Руйнуйте все, що зміцнює силу ворожої держави, зсередини тієї держави і руками її громадян. Для того вживайте всіх засобів і способів не оглядаючись ні на що…». Далее китайским стратегом даются подробные рекомендации по разложению и уничтожению государства. Приводить их здесь не имеет смысла ввиду расхожего употребления подобных «наставлений» в антисемитских публикациях, рисующих картины изощренных методов, которыми пользуются евреи в борьбе за мировое господство. Именно так, по мнению А.Людвинского, действуют в Украине евреи. Отсутствие всяких намеков на эту реальность объясняется конспирологическими теориями, которые А.Людвинский черпает из «Протоколах сионских мудрецов», широко пропагандируемых Э.Ходосом: «Понад сто років тому розійшлися світом підпільні “Протоколи сіонських мудреців”. В протоколі №10 зокрема читаємо: “...необхідно мутити в усіх країнах народні відношення і уряди, щоб перевтомити всіх розладом, ворожнечею, боротьбою, ненавистю і навіть мученичеством, голодом, прищепленням хвороб, нужденністю, щоб гої не бачили іншого виходу, як піддатися нашому грошовому і повному владарюванню” (Едуард Ходос, “Єврейський синдром - 3”, Київ, 2002, ст.304). Комментарий А.Людвинского к этим цитатам:  «Починаючи від руйнівної приватизації - прихватизації, злочинного роззброєння, в Україні руйнується все українське і держава опускається в “муть”. Особливо очевидним поширенням ворожнечі стала постпомаранчева доба… Надії втопили в п’ятирічній “двірцевій” колотнечі. Хто ж є хто?.. Хто керував війною непримиренних опонентів - ще недавніх переможних союзників?.. Читаймо Єдуарда Ходоса… Отак під акомпанемент афоризму “маємо те, що маємо” ми опинилися зовсім не там, де сподівалися. Ми прокинулися лише тоді, коли в кріслі Міністра освіти, науки, молоді і спорту всівся цинічний українофоб. Проте, персоніфікована боротьба проблему не вирішує, Д.Табачник - лише “перископ”  масонської ложі “Орден Святого Станіслава” – структурного підрозділу всесвітньої масонської мережі… Хто б міг подумати, що в ідейних нащадків китайського стратега такий важковаговий вилов “впливових, поважних осіб” буде саме в Україні, яка знову опинилася, замість незалежності, в тенетах “богообраних” самозваних володарів нинішнього світу?! (…) На тлі зіркового іконостасу і влади чужорідної креатури яскравіше видно, в якому ярмі опинився український народ. Але політично інфантильний народ не знає звідки лихо і терпляче, виживаючи, тягне свою - чужу лямку, а політики, куплені за пророчою вказівкою стратега китайської давнини і сіоністських “мудреців”, оптом і окремо, замовчують очевидне. Знахабнілі - через відсутність дієвого спротиву - україножери докладають зусиль для знищення української духовності…» (А.Людвинський, «Воля України або смерть!», «Інформбюлетень», № 15, 2011).

Снижение масштабов антисемитской пропаганды в СМИ за последние годы не могло не сказаться на количестве актов физического насилия над евреями. Разумеется, активность антисемитской пропаганды нельзя назвать единственным критерием градуса нетерпимости к евреям. Степень агрессивности социума, в большей мере зависит, например, от социальных факторов - состояния экономики, круга идей, востребованных обществом, политических задач и целей, отвечающих вызовам времени, моральных и нравственных ориентиров элиты и власти пр. Было бы неверным абсолютизировать такую зависимость, выведенную на основе только данных по печатным СМИ, оставив без внимания все иные СМИ и все прочие виды пропаганды из арсенала антисемитов – Интернет, произведения литературы и искусства и даже такие как пикеты и демонстрации с соответствующими речами и лозунгами, граффити пр. В данном случае можно выявить только частную корреляцию между двумя величинами, приняв остальные величины в фиксированных значениях, что дает хотя и не полное, но важное представление о взаимозависимости этих двух величин.

Год

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

К-во публикаций

149

258

379

661

676

542

54

46

К-во нападений

-

2

4

6

5

5

2

-

Последние два года  (2010-ый и 2011-ый), отмеченные дальнейшим снижением антисемитской пропаганды, демонстрируют ту же тенденцию.

Завершая обзор антисемитских публикаций следует отметить, что интернет-сайты изданий «За вільну Україну плюс» и «Інформаційного бюлетеня» к концу года
прекратили свое существование. Пока не ясно, какими обстоятельствами это вызвано. Печатные издания этих газет продолжают выходить и в 2012 году.

 

Антисемитизм в украинском сегменте Интернета
(набросок мониторинга)

Нет нужды говорить о том насколько влиятельным на умонастроения общества является сегодня Интернет. Особенно после известных событий 2011 года, произошедших в целом ряде стран. По данным ОБСЕ, Интернет становится основным транслятором ненависти в глобальных масштабах. Independent подсчитала, что за прошедший год, в блогах и социальных сетях, страниц с проклятиями и оскорблениями стало на 20%больше.
В Украине к осени 2011 года насчитывалось около 1,1 млн. блогов, год назад их было 700 тысяч. По данным Киевского международного института социологии (КМИС) к концу 2011 года их было 40,3% от всего населения страны, а еще в марте 2011 года - 32,4%.

Проведенный КМИС в 2011 году мониторинг кибер-ненависти в «зоне UA» стал, пожалуй, первым профессиональным исследованием такого рода в этой области коммуникации. Проблема антисемитизма в Интернете в мониторинге КМИС не вычленяется из общей картины кибер-ненависти и рассматривается в контексте анализа всех прочих объектов ненависти по признаку национальности. По данным КМИС евреи занимает третье место в иерархии ненависти, распространяемой в Интернете после русских и украинцев. При всей ненадежности экстраполяций в области межнациональных отношений все же можно предположить, что высокий градус ненависти в отношении русских и украинцев, являющийся феноменом последних лет и обусловленный, прежде всего, этнополитическими мотивами, результатом умышленного «подогрева» этнической неприязни, провоцируемой определенными силами, носит неустойчивый характер и со временем, очевидно, потеряет свою остроту, останется предметом дискуссий ультраправых этнонационалистических группировок. В отношении проявлений ненависти к евреям, такое развитие событий представляется слишком оптимистичным. Антисемитизм, как явление многовековых устоявшихся предубеждений, носит более устойчивый характер и подвержен колебаниям в значительно меньшей степени, хотя механизм его «подпитки» и распространения сходен со всеми иными этнофобиями. 

Охватить проявления ненависти в украинском сегменте Интернета в полном объеме  задача невыполнимая даже для большой группы исследователей. Более того, она вовсе не обязательная для выявления основных параметров и свойств этого явления. Отсюда вполне понятно введение КМИС ограничительных рамок для проведения мониторинга: «Основной акцент был сделан не столько на анализе количества и содержания откровенно экстремистских ресурсов, сколько на особенностях ведения дискуссий на популярных общественно-политических сайтах».

Задача мониторинга собственно антисемитизма в электронной сети Интернет представляется несколько иначе, так как его главной целью является, прежде всего: выявление интернет-ресурсов продуцирующих антисемитизм, ведущих целенаправленную пропаганду этого явления; проведение качественно-количественного анализа содержания текстов с целью определения доминирующих тем и тенденций, отраженных в этих материалах.

Предложенное ниже исследование антисемитизма в украинском сегменте кибер-пространства не выполняет в полной мере эти задачи. Настоящий обзор представляет собой лишь поверхностный срез, эскиз общей впечатляющей картины распространения антисемитизма в социальных сетях Интернет. Обзор охватывает далеко не все существующие в украинском сегменте Интернета сайты ультрарадикальных организаций пропагандирующих антисемитизм, в нем не приводятся идеологические нюансы партий и групп, служащие идейной базой антисемитизма, нет числовой обработки выявленных материалов по исследуемой проблеме, не выполнена классификация стереотипов антисемитизма, нет, наконец, оценки эффекта воздействия сообщения на интернет-аудиторию. Выполнение полноценного исследования по распространению антисемитизма в сети Интернет требует не только времени и человеческих ресурсов, но и специального программного обеспечения для проведения контент-анализа текстов. 

Настоящий мониторинг ограничен анализом сайтов право- и леворадикальных партий, общественных организаций, группировок и объединений, общей чертой идеологии которых является этнонационализм. Приведенные примеры антисемитской риторики, в основном, датированы 2011 годом. А это значит, что весь архив подобных материалов за предыдущие годы (нередко тематически систематизированный) постоянно «висит» на этих сайтах, здесь же размещены электронные библиотеки книг антисемитского толка, всевозможные баннеры, видеоролики с лекциями и акциями, в которых встречаются элементы антисемитизма, карикатуры пр. Все это многократно увеличивает продуктивность антисемитской пропаганды.
При цитировании сохранены орфография, пунктуация и стилистические особенности цитируемого источника.

Практически все официально зарегистрированные Министерством юстиции праворадикальные партии, в идеологии которых национализм является ключевой позицией, в своих центральных партийных печатных изданиях и их аналогах в сети Интернет избегают антисемитской риторики. Но в региональных сетевых ресурсах проявления антисемитизма все же встречаются. Например, на сайте Киевской городской ОУН. Под заголовком «Війна проти українців – це реальність» здесь публикуется материал о судебной тяжбе между Харьковским городским обществом «Спадщина» и харьковским горисполкомом, требующим освободить арендованные обществом помещения. В действиях городской власти автор усматривает происки «еврейских сил», направленные на «знищення Великого Українського Етносу»: «Такими діями ідеологічні спадкоємці організаторів Геноциду-33 та репресій, неукраїнці: Харківський міський голова Г. Кернес (він же очільник міської структури Партії реґіонів), голова Харківської обласної державної адміністрації М. Добкін (він же очільник обласної організації Партії регіонів) де-факто ведуть «бої» проти Українців, спрямовані на їх знищення, як представників Великого Українського Етносу. Невже неукраїнцям не вистачало інформації про пекельний досвід ізраїльтян, які прагнуть винищити мужніх, войовничих палестинців??? Етнічна війна проти Українців набирає оберти! У вічній миролюбності Українців неукраїнці помилилися…. З часом схаменуться. Але може бути пізно. Бо Українці пам’ятають застережливу книжку харківського мудрого єврея Едуарда Ходоса «Нужен ли Украине мессия из Бруклина. Реален ли захват власти в Украине?.. А якщо Президент не прибере М. Добкіна, не віддасть під суд Г. Кернеса, не відмовиться від послуг О. Фельдмана, С. Ківалова, В. Колєсніченка, аґентів ФСБ, Массаду – тоді буде цілком зрозуміло на чийому він боці, на боці якого етносу» (В.Коваленко, «Війна проти українців – це реальність», 6. 09. 2011).

В другой статье, озаглавленной «Україна без українців», автор В.Романченко, следуя заветам М.Михновского, одну из заповедей которого он вынес в эпиграф к своему материалу («Україна для українців! Отже вигонь  звідусіль з України чужинців – гнобителів»), выискивает «чужинців» в составе правительства Украины: «…Віце – прем’єр з питань підготовки до ЄВРО – 2012 Б. Колесніков – єврей, міністр освіти і науки України Д. Табачник – єврей (в одній з передвиборчих листівок називав себе «православним» за національністю, можливо допускаючи існування і таких «національностей» як католик, чи атеїст)… За даними польського журналу «Wprost» на 2006 р., серед мільйонерів України відсутні українці: Рінат Ахметов – татарин, Ігор Коломойський – єврей, Віктор Пінчук – єврей, Сергій Тарута, Дмитро Фірташ,Едуард Шифрін, Костянтин Живаго, Олександр Ярославський, Сергій Буряк, Василь Хмельницький, Федір Шпіг, Петро Порошенко, Віктор Нусенкіс – всі етнічні євреї, Володимир Бойко та Володимир Матвієнко – росіяни (хоч і мають українські прізвища). Отже, у сумі маємо 12 євреїв, двох росіян та одного татарина. Фактично, Україна належить даним національним меншинам… До речі, українські прізвища не мають вводити громадськість в оману: євреями є Юлія Тимошенко (батько – єврей), Євген Червоненко («любий друг» В. Ющенко та віце – президент євро – азійського єврейського конгресу), тричі Генеральний прокурор України С. Піскун (Фурман), Арсеній Яценюк (за даними єврейської общини України – походить зі старовинного роду Бакаі). Навіть Є. Кушнарьов, якого нібито випадково застрелили, являвся євреєм, хоч і вважався одним з найбільш «російських» політиків України, як і власне Д. Табачник
За даними соціалістки В. Семенюк у 1994 р. кількість депутатів - євреїв Верховної Ради становила 145 осіб, в 1998 р. – 193, в 2002 р. – 203. Дана статистика вражає, оскільки за переписом 2001 р. євреї становлять лише 0,2% населення України. Подібні тенденції продовжуються і після виборів до Верховної Ради 2006 та 2007 рр., за деякими даними євреї та росіяни складають до 400 депутатів парламенту. Абсолютно вірне питання з цього приводу ставить президент Міжрегіональної академії управління персоналом, професор Георгій Щокін: «Чи це вже не Україна, а Євреїна?» (В.Романченко, «Україна без українців», 01.09.2011).

К годовщине дня рождения А.Мельника на сайте киевской ОУН появляется глава из книги «Голови ОУН» М.Плав’юка «Україна - життя моє», в которой описывается «виразна перемога українців» над редакцией газеты «Джуіш пост», якобы оклеветавшей А.Мельника. Среди прочего читаем: «Можна зі свого боку висунути поважні звинувачення євреям за їхні кривди українцям. І то не лише за вбивство Симона Петлюри більшовицьким агентом єврейської національності, а й за дії, які призвели до тотального нищення українського народу. Щоб українців не звинуватили в упередженості, звернемося до джерел іноземного походження. Ось дослівне повідомлення італійського консула в Харкові Серджіо Граденіго посольству Італії в Москві (напомним, фашистской Италии – Сост.) за № 476/106 від 31 травня 1933 року про голодомор в Україні:  "Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатися байдужим до такого лиха і як міжнародна преса, котра так охоче й нагально закликає до міжнародного осуду Німеччини за так зване "жорстоке переслідування євреїв" (і цілком слушно закликає), а з другого боку, може спокійно спостерігати масове вбивство, яке організував радянський уряд і в якому євреї відіграють таку важливу, хоч і не провідну роль. Бо немає жодного сумніву в тому, що,цей голод штучний і спеціально створений для того, щоб "провчити українських селян"; серед жертв голоду немає жодного єврея, навпаки, усі вони ситі, живучи під братським крилом ДПУ» («Це була виразна перемога українців!», уривки з книги М.Плав’юка, «Україна - життя моє», 09.12.2011).

В отклике на дискуссию о романе В.Шкляра «Чорний Ворон» читаем следующее:
«Роман, бачте, став “творчою енциклопедією русофобії та антисемітизму”, книжка “принижує росіян і євреїв”, дає “зневажливі характеристики росіянам і євреям”. “Неполіткоректно через сторінку вживати слова “москаль”, “кацап” і “жид”. Одне слово, суцільна ксенофобія… Хай гніваються, репетують, тупотять ногами, але якщо комуна в Україні справді була “жидо-московська”, якщо народні месники дійсно так її називали, то що тут удієш? Це ж правда життя, а проти неї, як відомо, не попреш. Не українці знищили державність російського та єврейського народів. Навпаки, росіяни, євреї та на той час їхні підпомагачі — китайці й латиші — потопили в крові самостійність України на початку ХХ ст., на багнетах принесли нам ту саму криваву комуну. А потім та комуна тричі пройшлася по нашій землі Голодомором. І знову як росіян, так і євреїв пальці знать. Усе це дуже неприглядні справи, надзвичайно ганебні дійства. Тому не росіянам і євреям обурюватися. Тут доцільне каяття» (В.Радіонов, «Ще раз про визвольну боротьбу», 28.03.2011).

Довольно часто в материалах нейтрального характера можно встретить вскользь брошенные утверждения, в которых явно читаются мотивы теории заговоров, «еврейской революции» 1917 года, завуалированное отрицание Холокоста пр. Например: «Більшовизм — суто російсько-єврейське явище» (В.Радіонов, «Сильні народи не святкують своїх поразок, лише – побіди», уривок післямови до спогадів Я.Гальчевського «Проти червоних окупантів», 19.08.2011);«Зверніть увагу: євреї поіменно постійно вишукують кожну жертву т.з. голокосту…» (А.Ціпко, Україна:політичні та етно-соціальні підсумки  ХХ століття»).

Подобные высказывания и ремарки можно встретить и на сайтах «Бандерівець», ВО «Тризуб», организационно входящих в ОУН. Здесь же в 2011 году размещены уже упоминавшиеся выше статьи І.Іванченко «Декілька слів на захист Жида» (грудень, 2011), В.Шпіцера «Колаборанти» (липень, 2011). В электронных библиотеках, размещенных на этих сайтах (впрочем, как и на сайтах многих других праворадикальных партий и организаций) содержатся труды классиков украинского национализма, в которых нередко и мотивированно выражено негативное отношение к евреям.

 

Всеукраинское объединение «Свобода» представлено в сети несколькими сайтами. Официальный сайт партии, как водится, демонстрирует «вынужденную политкорректность». Но на сайте «Ватра», демонстрирующем свою приверженность ВО «Свобода», антисемитизм в завуалированном виде все же присутствует. Идеолог украинского социал-национализма Юрий Михальчишин в своей статье «Аксіоми соціал-націоналізму», рассуждая о глобализации, пишет: «Головним експлуататором нині виступає великий транснаціональний капітал, космополітичний як феноменологічно, так і в антропологічному вимірі. На практиці це означає, що в будь-якій країні, де нормальні люди чесно заробляють гроші своєю працею, її результатами за дивним збігом обставин користаються волохаті капіталісти нехорошої національності та їх лакеї – безпринципні виродки, які зрадили свою націю. Україна тут – не виключення. Сучасна ситуація в світі спричинилась до того, що дегенератами ведеться безупинна боротьба за винищення нормальних людей, яка проходить по лінії розмежування націй, класів і рас. Інакше кажучи, проти українців розв’язано тотальну і перманентну національну, класову і расову війну на знищення: нас хочуть ліквідувати як кровно-духовну спільноту, як соціальний тип трудівника-воїна та антропологічний вид» (Ю.Михальчишин, «Аксіоми соціал-націоналізму», 15.03.2011).

Свою политическую позицию и ее идеологические основы издание представляет следующим образом: «Незалежний націонал-революційний часопис “Ватра” стоїть на платформі інтегрального українського соціал-націоналізму. Учасники проекту – польові командири тотальної ідеологічної війни за Українську Україну. Дискурс “Ватри” – це відгомін руху маршируючих колон, які готуються до рішучого штурму та Великої Пригоди. На горизонті дня сьогоднішнього – Українська Реконкіста, завтра небокрай освітять вогні Європейської Революції, післязавтра ми перевертатимемо Всесвіт»

В другой статье этого же автора, скрывшегося, правда, в данном случае под ником «Нахтигаль», перечисляются «объекты» с которыми должен бороться социал-национализм. Один из главных – “інтелігенція”, которую автор представляет как некий мифологизированный образ и подчеркнуто берет его в кавычки: «…усі вони – палкі прихильники так званої “євроатлантичної інтеграції”, вільного ринку, дозволу на одностатеві шлюби, легалізації “легких” наркотиків та інших загальнолюдських цінностей на зразок боротьби з тоталітаризмом, ксенофобією, гомофобією і іншими здоровими реакціями людського організму… Бібліографічний дрес-код може змінюватись в залежності від обставин, проте, незважаючи на варіативність, існує певний канонічний набір текстів та авторів, які диверсанти-талмудисти оголосили еталоном світової філософської та політичної думки». Насколько хорошо посетители сайта понимают «терминологическую изворотливость» автора можно увидеть в их комментариях. Аноним «Борисфен» тотчас откликается, цитируя Маланнюка: “Інтелігенція” є там, де Jude. Це також одна із псевдоморфоз Ізраїля… Гетто для гоїв, бережене негро-жидами з нагайкою в руках. Супер-реалістичне мистецтво Жидівства, мистецтво робота для зроботизованих туземців» («Орієнтири культурної боротьби соціал-націоналізму»).

Еще один ресурс, включенный в орбиту пропагандистской деятельности ВО «Свобода» - «Орієнтири» - неприкрыто проповедует антисемитизм на своем сайте. В материале «Пам’ятка пропагандиста» читаем: «Що ж до вкладу євреїв у світову культуру, то він взагалі нікчемний. Мистецтво, що нав’язується єврейством білому людству, як правило, або примітивне і обмежується естрадою (Петросян, Райкін, Жванецький), або претендує на звання високого мистецтва, але, по суті, є збитковим і дегенеративним (Альтман, Малевич, Модільяні). Високодуховне культурна творчість рівня Гете, Бетховена, Баха, Рафаеля, Леонардо да Вінчі, … є для єврея недоступною. Він може лише бавити натовп низькосортним ширвжитком. Якщо ж це мистецтво рветься прямо з серця єврея, то воно неминуче буде перекручувати і спотворювати дійсність, отруюючи уми глядачів. Поодинокі винятки можна перелічити по пальцях (Гейне, Штраус, Шнітке), та й то вони в основному припадають на той час, коли тотального засилля єврейства в мистецтві (критики, мистецтвознавці) ще не було, а творчим євреям доводилося триматися в рамках арійської культури. Так що мови про колосальний внесок єврейства у світову цивілізацію, м’яко кажучи, надумані... За менталітетом і способом мислення євреї – це антипод білої раси. Для білої людини єврей завжди був загарбником і руйнівником. Протистояння цих двох рас сягає корінням углиб століть. Протягом всієї історії євреї селилися в чужих державах, серед чужих народів, з часом проникаючи в усі культурні та суспільно-політичні сфери їх життя, поступово руйнуючи їх зсередини, розкладаючи і обкрадаючи їх народ. Саме тому євреї впродовж всієї історії виганяли практично з усіх країн, де вони встигли побувати, як націю шахраїв і брехунів (з Франції, з Німеччини, з Англії, з Іспанії і т.д.)… Сьогодні ж для усвідомлення сутності єврейської натури і реальності єврейської змови зовсім необов’язково ритися в історичних довідниках і шукати безпосереднє підтвердження автентичності «Сіонських протоколів». Достатньо лише поглянути на ублюдочну сутність нового світового порядку, побудованого переможцями у Другій Світовій війні, коли практично всі арійські держави світу опинилися під владою єврейства, а повне вимирання і деградація самої білої раси залишається лише справою часу. Сьогодні майже всі великі світові банкіри і бізнесмени є євреями… Переважна більшість світових політиків є євреями або мають єврейське оточення… Всі засоби масової інформації знаходяться в руках у євреїв…» («Пам’ятка пропагандиста» , 03 лютого 2011).

На сайтах социал-националистической ориентации помимо основоположников  германского национал-социализма, с которыми доморощенные «наци» ведут иногда довольно вялые терминологические споры, публикуются и современные зарубежные апологеты идеологи. Один из них некий Макс К. в статье под названием «Чи є антисемітизм ознакою некультурності?» пишет: «Перш ніж розпочати дослідження головних рис єврейства, що так різко виділяють його серед інших народів, необхідно зрозуміти зміст міфу, який міцно утвердився в свідомості нашої ліберальної інтелігенції, згідно якому культурна і “передова” людина не може бути антисемітом». Переубедить читателя в обратном автор пытается с помощью многочисленных цитат исторических личностей известных своими юдофобскими взглядами. Вывод автора самоочевиден: «Зі всього вищенаведеного витікає цілком категорична і однозначна відповідь на поставлене нами питання: — антисемітизм зовсім не є “ознакою некультурності”, а, навпаки, найбільш обдаровані та культурні люди усіх часів і усіх народів, що стикалися з єврейством, були переконаними антисемітами» (Макс К.,«Чи є антисемітизм ознакою некультурності?», 11. 02.2011).

По такой же схеме написана статья С.Василенко на сайте «Страйк», в которой тезисы автора о «еврейской природе» капитализма, подкрепляются цитатами известных исторических личностей. «Після демонтажу СРСР і настання епохи «дикого капіталізму» на саму гору політичного, економічного і культурного життя як в Україні, так і на решті пост-радяснького простору «спливла» непропорційно велика кількість осіб єврейської національності. Представники цієї нацменшини встали на чолі великого бізнесу, банків і ЗМІ. Їхні імена відомі всім, як в Україні, так і далеко за її межами… Процвітанню євреїв.. сприяє, згідно Зомбарту, властивий євреям «абстрактний склад розуму». Схильність до такого складу розуму закладена раціоналістичним характером іудейської релігії. І цей «абстрактний спосіб мислення, що іншими словами означає байдуже ставлення до якісних цінностей, нездатність цінувати належним чином конкретне, індивідуальне, живе, мав у застосуванні до світу матеріальної культури знайти своє відображення в грошах» (С.Василенко, «Кошерний дух капіталізму»).

На сайте «Орієнтири» можно встретить и биологическую мотивацию антисемитизма. Один из авторов, наткнувшись в процессе своего самообразования на поразившую его воображение мысль о гедонистической природе нынешнего кризиса, приходит к следующему открытию: «Після того, як я прочитав цю цитату, у мене з’явилася думка, що опис психологічних якостей жіноподібних чоловіків дуже нагадує щось знайоме … І тут зрозумів! Це ж опис психологічних характеристик жидів! Ну точно! Це ж жиди поводяться як стервозні баби: живуть за чужий рахунок, пліткують, обманюють, крадуть і закочують істерики з будь-якого приводу. У поведінці стервозних жінок і жидів так багато спільного, це помітить кожен, хто з ними стикався» («Жидобаби», 21.03.2011).   

На сайте «Страйк» можно встретить и статьи, основанные на самых диких мифах антисемитизма, вроде «кровавого навета», распространяемых исламскими юдофобами и пропагандируемые редакцией этого ресурса: «Від редакції: У спеціальному випуску однієї з про-урядових газет Саудівської Аравії «Al-riyadh» від 15.03.07 р. була опублікована стаття відомого в цій країні вченого, доктора Ахмада Джалама. Ця стаття присвячена жидівському святу «пурім» і його невід’ємним атрибутам… Сподіваємось, читачам відкриються нові подробиці раніше невідомої сторони жидівства» (Ахмад Джалам,
«Жахливі звичаї іудаїзму»). Нет нужды демонстрировать здесь образцы изощренной лексики ученого-некрофила. Содержание этого мифа не меняется уже два тысячелетия.  

Мысли еще одного зарубежного антисемита оказались созвучными с мировоззренческими идеями администрации сайта. На этот раз автор делится своими интерпретациями конспирологической мифологии.
«І хто всі ці хазяї засобів масової інформації? Якщо ми уважно подивимось, то здебільшого це євреї. Поясненням цього є не те, що ЗМІ контролюються жадібними до прибутку капіталістами і що дехто з них випадково є євреями. Якщо б це було випадковим, все рівно б відчувалась етнічна приналежність хазяїв мас-медіа, і, таким чином, співвідношення багатих євреїв і багатих не-євреїв. Якщо не зважати на декілька дивовижних виключень, перевага євреїв серед хазяїв ЗМІ пригнічує, і тільки з цієї причини можна вже припускати, що це не просто випадковість… Але ми не маємо права мовчати про ці життєво необхідні питання! Єврейський контроль над американськими ЗМІ – це самий важливий, найважливіший факт, і не тільки для Америки, але й для решти світу. Ніщо – ні чума, ні голод, ні економічна катастрофа, ні навіть ядерна війна – не можуть бути більш небезпечні для майбутнього нашого народу. Американська зовнішня політика також визначається єврейським контролем за ЗМІ і дозволяє вирішувати питання війни та миру згідно з єврейськими, а не американськими інтересами». Еврейский контроль, утверждает автор, распространяется и на прочие сферы  жизнедеятельности общества, носит всеохватный характер. Отсюда вывод: «Дозволити зосередження такої жахливої влади в руках євреїв, з їх трьохтисячолітньою історією руйнування держав – від стародавнього Єгипту до Росії – рівносильне расовому самогубству» (Кевін Альфред Стром, «Хто править Америкою?»).

Здесь же размещены расистские рассуждения, опубликованные в газете «Час» три четверти века тому назад, автор которых Ростислав Ендик известен своей сервильной брошюрой «Адольф Гитлер». Среди прочего читаем: «Жиди представляють особливу породу з “фацієс юдаіка”, “анімус юдаікус” дарма, що складаються вони із европейських рас. Обі питоменности повстали в історичних схрещеннях рас і доборі. В Україні представляють жиди окупацію на верхівних місцях, у яких як московські агенти займають кілька разів більше відсоткового стану серед українців. Чим скорше жиди зникнуть з України, тим краще для них самих і України» (Ростислав Ендик, «Кольорові раси та їх вплив на українські расові елементи».

Разоблачению «фальсифікації і брехні» массового уничтожения евреев в Бабьем Яру посвящена пространная статья «голови Дослідницького Комітету Бабиного Яру» Михайла Нікіфорука, опубликованной некогда Ukraіnіan Frіends of Faіrfіeld Assocіatіon, 25 Thіrd Street, Stamford, Connectіcut 06905. Завершая свое «исследование», автор приходит к выводу: «Можливо нинішні єврейські керівники “самостійної” України хочуть цілеспрямовано відвернути громадськість від того, що зробив єврей Троцький (Бронштейн) з населенням України після революції, а також євреї Каганович і другий секретар ЦК ВКПБ України Хатаєвич, що був безпосереднім виконавцем, під час Голодомору на початку тридцятих років? Вражає готовність євреїв допускати величезні жертви свого народу. Вони завжди кидаються цифрами в мільйони чоловік, яких, відповідно до ними же контрольованої статистики, у наявності немає. При цьому статистика жертв інших народів їх не цікавить взагалі. Вони так стараються, що їхні жертви завжди в багато разів перевищують наявну статистику єврейського населення. Іншою їхньою особливістю є те, що по сплину часу, вони самі починають щиро вірити казкам, що придумали найбільш винахідливі з них…» (Михайло Нікіфорук, «Чи було щось у Бабиному Яру?»).

Агрессивным антисемитизмом отличается ряд Интернет-ресурсов, за которыми стоит группа лиц, выступающих от имени неких ими же созданных номинальных организаций, представленных в сети как «Блог Херсон: С.Кириченко» - бывшего народного депутата, известного своей скандальной антисемитской деятельностью в г. Херсоне; сайт «Херсонська міська профспілкова організація «Народний контроль», за которым стоит все тот же С.Кириченко; электронный вариант газеты «Вік», печатный вариант которой закрыт по решению суда за разжигание межнациональной вражды, которую возглавлял все тот же С.Кириченко; «Всенародний фронт порятунку України», возглавляемый О.Лалаком; сайт недавно созданной партии «Союз Слов’ян України» (учредительный съезд состоялся 17 июня 2011 года), возглавляемой бывшим народным депутатом Сергеем Кириченко, известном своей скандальной антисемитской деятельностью в г. Херсоне.

Почти все размещенные на этих сайтах материалы, направлены против евреев. Здесь можно встретить практически все интерпретации «антисемитских сюжетов», но более прочих эксплуатируется идея еврейской власти, довлеющей над Украиной.

Нет нужды в подтверждение этому демонстрировать тексты, изобилующие антисемитской риторикой. На этих сайтах их количество весьма значительно. Достаточно привести лишь некоторые эмоционально окрашенные заголовки: «Ненасытность, или еврейский беспредел?», «Засудити дії керівників іудейської громади», «Долой остервеневшую глобальную преступную жидовскую власть и их зажравшуюся олигархию!!!», «Свободу народам мира от иудейской оккупации!!!», «Суспільний вирок жидівському окупаційному режиму України – все тільки починається…», «Жидівське судочинство в Україні проти Петра Рекала», «Всенародный фронт спасения Украины призывает Всенародный фронт освобождения России к единству в борьбе с жидо-оккупантами!!!», «Россия, Украина, Белоруссия - один полигон для мирового сионизма: АГЕНТЫ ВЛИЯНИЯ И ЛОББИСТЫ», «Михайло Іванюк: ЗЛОЧИНИ ЖИДІВСЬКОЇ МАФІЇ В УКРАЇНІ» и пр.

На этих сайтах собраны и размещены  антисемитские пропагандистские видеосюжеты:
«Глобальний іудейський фашизм (інформація до роздумів)» – ВІДЕО, «Захват України іудами» (ВІДЕО) пр.
Здесь же всем посетителям сайта предлагаются, например, баннеры с изображением казака и надписью  «Неєвреї всієї України гуртуйтеся!».

 

16 марта 2011 года в УНИАН состоялась пресс-конференция на тему «Порушення прав людини в Україні, як наслідок соціальної несправедливості та національної нерівності громадян чи змова проти діючої влади». Учасники: президент ВГО "Асоціація мешканців гуртожитків України" Анатолій Буднік; голова ГО "Тальнівська правозахисна група" Черкаської області Михайло Алтунін; заслужений юрист України, голова Херсонської міської профспілки "Народний контроль" Сергій Кириченко; голова ВГО та громадсько-політичного руху «Фронт порятунку України» Олександр Лалак; голова Донецької облорганізації "Союз Славян" Ігор Коробов». Видеоролик этой конференции размещен на нескольких Интернет-сайтах, в том числе и вполне нейтральных. Вот выдержка из вступительного слова О.Лалака: «Ми маємо справу з організованою мафією, яка має чітке національне обличчя. Це єврейська мафія… Так сталося в сучасному світі, що в будь-якій багатій країні світу всілякими хитрощами завдяки ультраправим, ультрафашистським, ультра націоналістичним своїм течіям іудейським їм вдається захопити владу, контроль над ресурсами тієї чи іншої країни, тієї або іншої нації і спрямувати на свою користь усі засоби масової інформації… Тепер дивіться, як ця секта Хабар діє в Україні останні 20 років… Міністр освіти – єврей! Це просто не нормально… В Україні міністром освіти має бути українець. І так само по профільним комітетам Верховної Ради. А що ми маємо в Верховній Раді? Вісімдесят відсотків євреї!.. Юдейське засилля в усіх гілках влади України це факт…». В таком же ключе были выступления всех остальных участников пресс-конференции.

В конце 2011 года в сети появился сайт недавно созданной партии «Союз Слов’ян України» (учредительный съезд состоялся 17 июня 2011 года), возглавляемой бывшим народным депутатом Сергеем Кириченко, известном своей скандальной антисемитской деятельностью в г. Херсоне. Сайт открывается обращением к потенциальным единомышленникам организации, что придает ему статус официального документа «Союза славян Украины» Выдержки из этого обращения дают представление об идеологической направленности «ССУ».

«Мы поставили перед собой  цель,  объединить людей  славяно  арийского происхождения, не потерявших свое национальное самосознание,  которым не безразлично будущее нашей Родины (Руси) и нашего народа (славяно арийского)  - в мощное национальное движение.

Славянский мир, разрушаемый веками и погибающий, ещё не сломлен. Зло несущее гибель народам мира не так уж сильно как нам стараются внушить его создатели, рисуя мир своими безобразными красками. Кто та сила, которой нет? Девиз этой силы «Большие деньги делают историю». Служители этой силы руководители (сектанты) общин жидо-масонов - иудеев. Сектанты иудаисты - тщательно закамуфлированная под благотворительность, философию, торговлю и политику - тайная иудаистская "церковь"  всемирного контроля и влияния, сумевшая запустить свои щупальца в тело славянского мира и начавшая его душить.

О какой народной власти может вообще идти речь, если во всех институтах власти, нынешняя власть представлена не представителями титульной нации, исторически проживающей на данной территории - славянами, а в подавляющем большинстве жидами  (80% в ВР Украины - смененные на славянские фамилии,  славянами их не делают) и лицами, национально не имеющими к славянам ни какого отношения (порядка 15 %). Это при том,  что Украина по своему, национальному составу  – национальное славянское государство.

В третьем тысячелетии жидо-масоны иудаисты планируют установление "нового мирового порядка" – "планетарной политической власти" мирового правительства, его руководства всеми сферами жизнедеятельности мирового общества.

Современная печать, радио, телевидение, целиком оказавшиеся в руках иудейских «властителей дум», стараются замолчать или заболтать национальный вопрос. А на тех, кто ныне обнажает «жидовский вопрос», навешивают ярлыки: от зоологического антисемита до фашиста.
Какие ещё доказательства нужны нам, что против славянского мира, против славянских народов ведётся подлая, грязная, хорошо оплачиваемая, тщательно спланированная, непрерывная и беспощадная  война. Борьба эта – не на жизнь, а на смерть, ибо по замыслу её иудейских вдохновителей уничтожению подлежат целиком страны и целые народы…
Эффективная борьба с ним может быть начата через создание славянских анти иудейских организаций».

В электронной библиотеке сайта представлены, например, следующие книги: Адольф Гитлер, "Моя борьба", Владимир Истархов, "Удар Русских Богов", Григорий Петрович Климов, В. Н. Емельянов, "ДЕСИОНИЗАЦИЯ", С. Л. Марков – «Читая "Майн кампф" Гитлера с карандашем в руке», «Катехизисы (наставление, поучение)  для жидов», «Материалы о жидах (иудеях)», «Идеология жидов (иудеев) касательно других народов» пр.

Здесь же фильмы и видеоматериалы. Например, такие: «Жиды (иудеи) во второй Мировой войне», Фильмы (видеоматериалы, песни) о жидах (иудеях), «Такие разные президенты и их братья по крови - жиды (иудеи)», «Отцы» христианской церкви и их друзья – жиды (иудеи)», «Фильмы о современной "мировой финансовой системе" – иудейской» пр.

За пределами этого наброска мониторинга антисемитизма в украинском сегменте Интернета остались наиболее активные распространители юдофобии т.н. автономные праворадикалы и ряд прочих неформальных движений, как правого, так и левого толка. Среди них выделяется сайт газеты «Зазубрина», активно пользующаяся антисемитскими материалами российских юдофобов.

Книга Дария Светлого "Мировая московско-еврейская проблема и освободительный национализм", изданная в Тернополе, в издательстве "Мандрівець". В предисловии к книге народный депутат нескольких созывов и Герой Украины Левко Лукьяненко пишет: "… на фоне обнищания населения, мгновенное превращение группы евреев в миллионеров, захват ими средств массовой информации, непомерное проникновение их в исполнительные органы государственной власти вызывает всеобщее возмущение народа…". Автор книги Д. Светлый пишет: "Все больший перекос в сторону юдонацизма, еврейского фашизма и открытого сатанизма состоялся… от Торы к Талмуду, от Талмуда до Кабалы "Зогара", от последней Таньи до сионистских произведений Гесса, Герцля, Гинцберга (Ахад Гаама) и других" (ссылка цитируется по сообщению на сайте http://www.jn.com.ua).

* Примечание: Выдержки из текстов даются с сохранением авторской лексики и орфографии.


Новости
Контакт